Ліричний герой вірша
горить бажанням перетворити світ. Він уявляє собі, що все буде
раціонально, з користю: зорі — дітям, барви -— гарній дівчині, щоб її
покохав хлопець. Герой сповнений радості життя, яку дає природа —
гамірливий ярмарок, і напівіронічно, напівжартівливо скаржиться, що в
ній немає ладу, якого б йому хотілося.
Тільки такий оригінальний митець, як Михайло Семенко, міг поставити таке
безглузде, на перший погляд, запитання: Чому не можна перевернути світ?
Щоб поставити все догори ногами?
Виявляється, що подібне «бажання» М. Семенко може здійснити сам, і не
знайдеться сміливця, хто посмів би йому заперечити. Перевертання світу,
здійснене ліричним героєм поезії М. Семенка, виглядає дещо дивним. Він
стягує місяця й дає йому «березової каші», роздає дітям зірки замість
іграшок, а служниці Маші дарує весняні берези, щоб її покохав Петька.
Михайло Семенко любить постійні зміни, постійну динаміку, Його не
влаштовує навіть сама природа, він називає її «балаганом» і прагне, щоб
її «чорти вхопили», адже його «бажання» неможливо виконати.
Это из произведения Короленко "Дети подземелья". По-моему, эти строки про отца Васи
Когда я шла в театр «Сфера», я ничего о нем не знала. Я ничего не читала и о спектакле «Ученик лицея». Я шла по зову сердца. Это, наверно, правильно…
В фойе меня встретили звуки скрипки, в гардеробе — улыбка, а зал удивил уютными, прямо домашними креслами.
Сотворцы пространства
Герои пьесы «Ученик лицея» ставили на местА тумбы, накрывали покровом скамью, свет незаметно менялся, актеры настраивали тончайшую связь между душами. Мы же, зрители, в свою очередь чутко откликались на ненавязчивый зов, покидали привычный мир нервной трусцы до работы, стопроцентного прорастания во всемирную сеть и прочей дребедени. Покидали привычный мир ради лучшего, покидали, чтобы постоять на краешке судьбы великого, но все-таки человека.
Мне очень понравилось это произведение.Его было интересно читать