Особенность образа Натальи Савишны состоит в том, что у этой старой крестьянки есть жизненная философия, определенный строй нравственных понятий.
Главный этический принцип, которым она руководствуется, — жизнь для других, главное ее свойство — скромность и искренность, стиль ее поведения — простота.
И в произведении, посвященном изображению духовного формирования дворянского молодого человека, няня Наталья Савишна рисуется как источник одного из значительных нравственных влияний. Наталья Савишна с детства опекала мать героя. Не по собственной воле, а по господской эта крепостная женщина принесла в жертву «барышне» свое личное счастье. Однако крепостнический произвол не превратил ее в безличное, покорное существо. Сосредоточив на своей воспитаннице всю любовь, на которую была способна ее богатая натура, Наталья Савишна создала вокруг нее ту особенную атмосферу любви, ласки, гуманности и простоты, которая сформировала характер барышни, столь выделявший ее впоследствии из круга светских женщин и помещиц.
Образ Натальи Савишны (По повести Толстого «Детство» )
<span>С юности отличалась она «кротостью нрава и усердием» , поэтому ее сделали няней родившейся девочки, матери главного героя. Непросто складывается жизнь героини: решив выйти замуж, она не получила благословения у своих господ и была сослана на скотный двор. Но перипетии судьбы не надломили чуткую женщину: по-прежнему она согревала весь дом своей любовью. Характер Наталья Савишна имела властный, поэтому прислуга в доме побаивалась ее.</span>
1. текст составлен после смерти героя. - нет
2. в тексте изображаются конкретные пространство и время. -
да
3.рассказ о жизни святого ведется от третьего лица -нет
4.на протяжении всего текста выдерживается серьезный тон
повествования - да
5.герой обладает яркой индивидуальностью и характером – да
6. композиция текста выстроена по четкому канону - нет
7. язык жития значительно отличается от современного ему
разговор. языка. - да
Т.е. 2, 4, 5, 7
1) Жизнь Дубровского в Петербурге - Дубровский считался одним из лучших офицеров. Его любили за честность и независимость, которую он умел сохранить, несмотря на бедность.
Возвращение в родной дом - Нежность отношений с отцом, волнение при встрече с родными местами свидетельствуют о чистоте и чуткости поэтической души Владимира Дубровского.
Дубровский и крестьяне - Внимательность по отношению к кучеру Антону говорит об уважительном отношении к крестьянам
2) Часть дворовых людей господ Дубровских отказывается переходить к новому хозяину, они бунтуют и требуют мести. Кроме того, Владимир поджигает родной дом, чтобы тот не достался Троекуровым. По вине кузнеца Архипа в огне пожара погибают приказчики. Теперь молодому Дубровскому нет дороги назад – он уходит в лес и становится предводителем разбойников.
Мне кажется, что обстоятельства жизни, несчастья, случившиеся с его семьей, а также протест и гнев крепостных крестьян заставили Владимира Дубровского стать грозным разбойником.
Історія літератури знає чимало випадків, коли твори письменника були дуже популярні за його життя, але минав час, і їх забували майже назавжди. Є й інші приклади: письменника не визнавали сучасники, а справжню цінність його творів відкривали наступні покоління.
Але в літературі є дуже небагато творів, значення яких неможливо перебільшити, тому що в них створені образи, які хвилюють кожне покоління людей, образи, які надихають на творчі пошуки митців різних часів. Такі образи мають назву «вічних», бо вони носії рис, що завжди притаманні людині.
У злиднях і самотності доживав свій вік Міґель Сервантес де Сааведра, хоча за життя він був відомий як автор талановитого, яскравого роману «Дон Кіхот». Ні сам письменник, ні його сучасники не знали, що мине кілька століть, а його герої не тільки не будуть забуті, але стануть «найпопулярнішими іспанцями», і співвітчизники поставлять їм пам’ятник. Що вони вийдуть із роману і заживуть своїм самостійним життям у творах прозаїків і драматургів, поетів, художників, композиторів. Сьогодні навіть важко перелічити, скільки творів мистецтва створено під впливом образів Дон Кіхота і Санчо Панси: до них зверталися Гойя і Пікассо, Массне і Мінкус.
Безсмертна книга народилась із задуму написати пародію й висміяти лицарські романи, такі популярні в Європі XVI століття, коли жив і творив Сервантес. Та задум письменника ширився, і на сторінках книги оживала сучасна йому Іспанія, змінювався й сам герой: із пародійного лицаря він виростає у фігуру смішну і трагічну. Конфлікт роману водночас історично-конкретний (він відбиває сучасну письменнику Іспанію) й універсальний (бо існує в будь-якій країні в усі часи). Суть конфлікту: зіткнення ідеальних норм і уявлень про дійсність із самою дійсністю — не ідеальною, «земною».
Образ Дон Кіхота став вічним теж завдяки своїй універсальності: завжди і всюди є благородні ідеалісти, захисники добра і справедливості, які відстоюють свої ідеали, але не в змозі реально оцінити дійсність. Виникло навіть поняття «донкіхотство». Воно поєднує гуманістичне прагнення до ідеалу, ентузіазм, бескорисливість, з одного боку, та наївність, дивацтво, прихильність до мрій та ілюзій — з іншого. Внутрішня шляхетність Дон Кіхота поєднується з комізмом її зовнішніх проявів (він здатен покохати просту селянську дівчину, але бачить в ній тільки шляхетну Прекрасну даму).
Другий важливий вічний образ роману — дотепний і земний Санчо Панса. Він повна протилежність Дон Кіхоту, але герої нерозривно пов’язані, вони схожі один на одного в своїх надіях і розчаруваннях. Сервантес показує своїми героями, що дійсність без ідеалів неможлива, але вони повинні ґрунтуватися на реальності.
Зовсім інший вічний образ постає перед нами в трагедії Шекспіра «Гамлет». Це глибоко трагічний образ. Гамлет добре розуміє дійсність, тверезо оцінює все, що відбувається навколо нього, твердо стоїть на боці добра проти зла. Але його трагедія полягає в тому, що він не може перейти до рішучих дій і покарати зло. Його нерішучість не є проявом боягузтва, він смілива, відверта людина. Його вагання — наслідок глибоких роздумів про природу зла. Обставини вимагають від нього вбити вбивцю свого батька. Він вагається, бо сприймає цю помсту як прояв зла: вбивство завжди залишиться вбивством, навіть коли вбивають негідника. Образ Гамлета — це образ людини, яка розуміє свою відповідальність у вирішенні конфлікту добра і зла, яка стоїть на стороні добра, але її внутрішні моральні закони не дозволяють перейти до рішучих дій. Невипадково цей образ набув особливого звучання у XX столітті — добі соціальних потрясінь, коли кожна людина вирішувала для себе вічне «гамлетівське питання».
<span>Можна навести ще кілька прикладів «вічних» образів: Фауст, Мефістофель, Отелло, Ромео і Джульєтта — усі вони розкривають вічні людські почуття й прагнення. І кожен читач вчиться на цих образах розуміти не тільки минуле, але й сучасне.</span>