Эта повесть учит тому, что надо уважать своих родителей и делать все вовремя, потому что потом будет поздно.
Если это стихотворение то читай вслух много раз, так ты будешь быстрее запоминать\
<span>Тема – історія життя російського солдата Івана Терешка та італійської дівчини Джулії, долі яких перетнулися в концтаборі. Тема самовідданого й зворушливого кохання, що спалахнуло в тяжкий час війни, — одна з центральних у творчості В. Бикова. Ідея — осуд війни, жорстокості, несправедливості; утвердження сили кохання; уславлення сили духу людини.</span>
<span>....... который умеет читать, и даже не тот, кто читает много, и не тот, который читает только умные, научные книги. Талантливый читатель - это человек, который способен уловить не только содержание книги, но и главную идею произведения, который может почувствовать эмоции героев и осознать замысел автора. Читатель, который имеет талант к чтению всегда использует прочитанную информацию с пользой, умело классифицирует ее и знает, в какой отрасли она может ему пригодиться. Также, такой читатель учится, читая: учится грамотно писать, правильно говорить, учится жить. Ведь чтение - это уникальная способность, а иногда и талант человека, с помощью которого человечество развивается и идет вперед .</span>
У незапам'ятні часи над сивим Дніпром жив молодий і ставний красень Доброслав. Був він один у матері-вдови, то ж стара жінка мала його за єдину опору в житті, за єдину надію і втіху. Уже й одружувати хлопця прийшов час, уже й пригледіла мати синові пару, а собі невістку, молоду, гарну дівчину Любаву. Та сталося лихо: напали на рідну землю вороги. І пішов Доброслав із княжою раттю проти зла. Серце материнське кров’ю обливалося за сином, сльози туманили старі очі. А син у січах кривавих відстоював рідну землю, захищав і материнську старість і молодість своєї нареченої Любави.
Якось почула стара мати кінське іржання під ворітьми. В надії і тривозі вийшла з хати і побачила сивого коня, на якому син поїхав битися з ворогами. Осідланий, стояв він під ворітьми без вершника і жалібно, мовби когось оплакуючи, іржав. Усе зрозуміла мати, заплакала гірко, схилилася на ворота в тузі. Цілу ніч отак стояла, а на ранок побачили люди на тім місці білокоре дерево. І тому мабуть, що хата вдовина стояла при самім березі, то й назвали те дерево березою. Від материного доброго серця має береза багато цілющих ліків. З лікувальною метою використовуються бруньки, листя, кора та сік берези. А що гарна, як тиха сумовита пісня, то теж не диво, бо хіба може бути на землі хтось кращий, ніж мати для сина?