Прометей - це
міфічний герой. Його створили ще в Стародавній Греції. Світ навколо був
жорстоким, відбувалися постійні війни. Правителі одних держав
намагалися завоювати інші народи. І в країнах тирани знущалися зі свого
народу. Людям потрібен був захисник. І Прометей став цим героєм.
Прометей
захотів допомогти людям. Він вирішив дати їм вогонь, який палав на
Олімпі. Вогонь здатен освітлювати все навколо. Титан мав велике і
благородне серце, тому став на допомогу людям. Прометей навчив людей
будувати житло, обробляти землю за допомогою тварин. Крім того, навчив
їх рахувати і писати. Прометей навчав смертних лікуватися цілющим
зіллям, знаходити путь по зорях і лету птахів, користуватися щедрими
дарами природи.
Він став символом свободи, боротьби за краще життя. Вогонь,
подарований
титаном, полегшив життя первісним людям. А Прометей за це отримав
пекельні муки. Ця стародавня легенда живе у віках. І кожен народ хоче
мати свого Прометея. І ніякий тиран не зумів погасити вогонь боротьби за
свободу і кращу долю.
Розум
Прометея, сила духу, альтруїзм і мужнє страждання заради їхнього щастя
завжди хвилюватимуть прийдешні покоління.Ім’я Прометея буквально означає
"той, що думає наперед", тобто бачить майбутнє. Образ Прометея знайшов втілення в трагедії Есхіла "Прометей закутий". Прометей не лише бачить майбутнє, а й творить його. Він - великий творець культури людства.
Люди
оцінили вчинок Прометея. Адже донині пам’ятаємо ми цю давню легенду. Не
згас на землі вогонь, подарований Прометеєм. Зараз на згадку про
самопожертву мужнього титана люди носять металеві каблучки і перстені з
коштовним камінням. Більшість людей задумуються, чи потрібна була така
самопожертва, чи вартує навіть найгероїчніший вчинок таких пекельних
страждань? Я ж відповім —звичайно. Тому що найвища мета Буття —
навчитися підкорювати свої власні потреби суспільним, загальнонародним.
Ось чому нас вчить Прометей.
Зевс
для Прометея не тільки тиран, а й заздрісник, який не може простити
титану того, що він викрав для людей небесний вогонь і залишився
непохитний. Прометей не тільки не кається, але й кидає виклик
громовержцю. Він пишається тим, що зробив людей схожими на себе.
Хтось
може сказати, що Прометей безсмертний, тому йому було легше зважитись
на героїчний вчинок і самопожертву. Це не так, тому що вічні муки
страшніші за смерть. А усвідомлення наслідків свого вчинку і
невідворотності покарання вимагає найбільшої мужності і самовіддачі для
втілення своїх задумів. Також Прометей осмілився протистояти богам і
вступитися за знедолених. Він боровся за справедливість, рівність,
братерство людей достойних кращої долі, ніж вони мали. Прометей — це
борець за свободу і захист людей, один із найшляхетніших міфічних
образів світу. Він не просто благодійник, а й мученик заради людства.
Тому йому ставлять пам’ятники, часто оспівують у літературі та інших
видах мистецтва.
Саме
таких людей, як Прометей, зараз дуже мало, бажано, щоб їх побільшало.
Але трапляються такі люди, що готові віддати життя за свободу свого
народу. Одним із таких людей є мій прадід Василь Омелянович Макух.
Це
було 5 листопада 1968 року напередодні річниці червоної революції.
Несподівано Василь Макух здійснив акт самоспалення, облившись бензином.
Живий смолоскип палав на Хрещатику, останніми словами Василя Макуха був
крик: "Геть колонізаторів! Хай живе вільна Україна!".
6-го листопада Василь Макух помер від несумісних з життям опіків. Це
був протест проти поневолення українського народу. Прогресивна світова
спільнота схиляє голови перед героєм.
Ще з
юних літ він боровся за свободу України. Його зловили раненько, зачепили
гаком за ноги і волокли. Йому відрізали стопу ноги і кинули в табір на
знищення і тортури, що його ще більше загартувало. Нікого не видав і не
покаявся. Майже десятирічне ув’язнення в таборах Мордовії. У нього була
єдина мета — продовжити боротьбу за Україну.
Прожив Василь Макух мало, пройшов тернисту дорогу, іншого виду протесту не знайшов. Щастя не зазнав, але має право на пам’ять.
Також
у всьому світі широко відоме ім’я студента Яна Палаха, який здійснив
акт самоспалення у Празі на знак протесту проти окупації Чехословаччини
радянськими військами. По смерті Палаха усе суспільство Чехословаччини
піднялося на боротьбу з радянськими окупантами.
Сьогодні
у Чехії Ян Палах є національним героєм, про нього знімають фільми. Його
смерть об’єднала чехів і словаків у потужний рух опору.
Їх вогонь буде вічно горіти в наших серцях, в нашій пам’яті. Ніхто не в змозі загасити дарунок Прометея.
Я
думаю, що якби я опинилася в ситуації, коли треба було б зробити
героїчний вчинок для людей України, не задумуючись зробила б це. Адже
Прометей тому і є вічним образом загальнолюдського значення, що
знаходить чисельні застосування в літературах різних народів і часів. А я
ще додала б і в житті.
Михаил Юрьевич Лермонтов родился в 1814 году. Отношения между его родителями не сложились, и воспитанием маленького Миши занималась его бабушка — Елизавета Алексеевна Арсеньева. Лермонтов окончил благородный пансион при Московском университете и сам Московский университет. Оттуда Лермонтов ушёл в Школу гвардейских подпрапорщиков и кавалерийских юнкеров. После её окончания он стал офицером лейб-гвардии гусарского полка. В 1837 году на дуэли погиб А. С. Пушкин, и М. Ю. Лермонтов написал стихотворение «На смерть поэта», за которое был выслан на Кавказ. Через несколько лет, в 1840 году, его опять высылают на Кавказ, где в 1841 году под Пятигорском он погиб на дуэли с Мартыновым. В своём творчестве М. Ю. Лермонтов ставит вопрос о нравственной стороне человеческой жизни, о правах человека, о судьбе и свободе. В ранней лирике сильны романтические мотивы, противоречие между героической натурой и действительным положением героя в обществе, которое в его подвигах не нуждается. В зрелой лирике лирический герой поэта охватывает чувством и разумом всю вселенную, жаждет обрести единство с природой и историей. Но это рассудочное желание, поэтому он всё равно остаётся чужд миру. В зрелой лирике эмоции поэта выражены более скупо, его анализ становится точнее и холоднее. Творчество М. Ю. Лермонтова характеризует духовная неуспокоенность, стремление к свободе, внутренней целостности и гармонии с миром.
Жила-была принцесса.Она была очень прекрасная и красивее ее нет на белом свете.Она жила в большом и прекрасном дворце,полностью сделанная из драгоценных камней.Но однажды ,украл принцессу страшный дракон,который заточил ее в высоком башне.Тогда король принцессы приказал всем храбрым юношам спасти принцессу.Тот кто спасёт принцессу будет ее мужем.Много бесстрашных юношей погибло от страшного и кровожадного дракона,но нашелся рыцарь который спас принцессу и они поженились.И жили они долго и счастливо...