Я волію знати правду
...
Я зарес адресую конверт
...
Завідувати Марійці може тільки Сашко
...
Нашому класу аплодувала вся школа
Минулого року сусід дав мені маленького песика. Назвали його Бурком. Маленьким він частенько бурчав, коли просив їсти.<span> Він має гарну будку та бігає по подвір’ю<span>. </span>Підстрибує та леститься до мене. Сумним поглядом проводжає до школи. Коли я приходжу, він радісно має хвостом, вітає мене. У вільний час, ми розважаємось. Я кидаю далеко палку. Він радо приносить її мені. Бурко охороняє наш дім. Вночі гавкає на одиноких перехожих. Хвалиться нам, що добрий охоронець. </span><span> Бурко є моїм домашнім улюбленцем.</span>
У мене є погана звичка грати в телефоні на уроці.
Наш сімейний звичай це пекти коровай на Новий рік.
Сьогодні я прожила день не марно. Чому? А тому що вранці, коли поспішала до школи зустріла стареньку , що несла важку сумку. Я допомогла їй і бабуся подякувала мені. А після уроків я нагодувала маленьке кошенятко, яке жалісно нявкало біля мого будинку. Я налила йому молока. Воно напилося та почало голосно мурликати. У мене настрій був чудовий! Як же небагато треба для щастя!