Как мальчик спас всех животных.
Что посеял то и пожмёшь.
потярявший - плачет, находящий смеётся.
The photo captures the moment when my mother picks up chords on a guitar. The soul wanted songs. Children also want to participate: they are going to sing a song together. Mom and children are the semantic center of photography. The family spends a fun day - their smiles speak about it. In the background we see a river, still green, but touched by gold forest.
На фотографии запечатлен момент, когда мама подбирает аккорды на гитаре. Душа захотела песен. Детям тоже хочется поучаствовать: они собираются вместе исполнить песню. Мама и дети – смысловой центр фотографии. Семья проводит весело день - об этом говорят их улыбки. На заднем плане мы видим реку, все еще зеленый, но тронутый золотом лес.
Из-за слова Гнедича в письме И. Козлову от 17 января 1828 г.: „Вечерний звон мне по сердцу»
Ответ:
Герої твору “Альпійська балада”: Іван Терешка – білоруський солдат, італійка Джулія Новеллі; командо-фюрер Зандлер, божевільний гефтлінг – ув’язнений, австрієць-лісник. “Альпійська балада” образ Джулії Джулія Новеллі – італійка; скориставшись вибухом, як і Іван, вона втікає з табору. Письменник з любов’ю змальовує Джулію, підкреслюючи її красу, тендітність, витонченість: у неї чорні виразні очі, густе волосся, гнучка і струнка фігура, дзвінкий сміх. Завдяки образу Джулії Новеллі автор спонукає свого героя пройти перевірку коханням. “Альпійська балада” образ Івана В центрі розповіді – звичайний рядовий боєць Іван Терешка. Він родом з Білорусії, це фізично міцний 25-річний хлопець; знайома з дитинства селянська праця загартувала його, зробила сильним і витривалим. В полку він нічим не виділявся серед інших піхотинців, за колишні бої отримав три подяки від командування та дві медалі «За відвагу» і думав, що на більше не здатний. Волею випадку Іван опинився в полоні у німців. Епізод полонення постійно переслідує його в нічних кошмарах (адже тоді, за законом військового часу, здатися в полон автоматично означало стати на бік ворога, тобто зрадити Батьківщині. Не можна допустити, щоб тебе взяли живим в полон. Недарма письменник загострює увагу на цій проблемі. “Нельзя срывать злость на пленных, – з гіркотою думає Іван, – плен – не проступок их, а несчастье, они не сдались в плен – их взяли, а некоторых даже сдали, предали – было и такое”. Івана Терешко, який і в таборі не дозволив себе затоптати, роздавити в нім людину, а після того, як ковтнув повітря свободи і любові, що став ще сильніше, твердіше духом, — він готовий до смертельної сутички з фашистами. Доля підготувала цій людині щось страшніше за смерть: «вибір» Івана, можливо, найнестерпніший для людини, найстрашніший з усіх, які є в повістях Бикова.