Вогт эти темы звучали в литературе 19 века
Классицизм, Романтизм, Сентиментализм, Натурализм, Реализм,
Символизм, Акмеизм, Футуризм, <span>Имажинизм</span>
Жилин
Жилин - главный герой рассказа (повести) Л. Н. Толстого «Кавказский пленник», русский офицер, участвующий в войне за присоединение Кавказа к России. Жилин не из богатой семьи. Он привык всего добиваться сам. По своим человеческим качествам он вызывает у читателей только симпатию. Попав в плен к татарам, он не раскисает, а думает, как бы вернуться обратно в отряд. Со временем даже суровые татары прониклись к нему симпатией. Ведь он мог и куклу из глины дляДины смастерить, и починить сломанные предметы. Вел он себя в плену смело и уверенно. Когда татары предложили ему написать письмо матери с просьбой о выкупе в три тысячи монет, он сразу же отказался и сказал, что может попросить выкуп только в пятьсот монет. За это один татарин назвал его «джигитом».
На протяжении всего рассказа ему противопоставляется другой русский солдат, который вместе с ним также оказался в плену - Костылин. Он, в отличие от Жилина, готов и выкуп за себя запросить, аж в пять тысяч монет, и друга предать. Во время пребывания в плену он только и делает, что хнычет, да жалуется. Пока Жилин обдумывает план побега и делает подкоп в сарае, Костылин все ждет, когда же придет выкуп. За смелый нрав и умелые руки, многие татары в ауле стали уважать Жилина. А маленькая девчушка Дина настолько привязалась к нему, что стала регулярно приносить молоко, лепешки, иной раз и мясо. За это Жилин делал для нее глиняные куклы.
Даже дворовая собака любила Жилина за то, что он иногда подкармливал ее. Когда пришло время бежать, он бросил ей лепешку, и они с Костылиным смогли незаметно выбраться из аула. Однако побег с первого раза не удался, так как Костылин всю дорогу ныл и отставал. Их заметил один татарин, и они снова оказались в плену. На этот раз их посадили не в сарай, а в глубокий ров. На помощь Жилина пришла Дина. Она принесла длинную палку, по которой он выбрался из ямы и смог бежать. Преодолев все препятствия, Жилин был спасен русскими казаками и остался служить на Кавказе. А Костылин все-таки дождался выкупа и вышел на волю еле живым.
Настаящую дружбу можно сравнит со здаровьем ее цена не известно ; пока ты ее не потеряеш
На мою думку,так.Увесь твір просякнутий емоціями і переживаннями автора.Напочатку можна відчути ,що стан головного героя не найкращий-він втомлений,пригнічений,прагне спокою,хоче втекти від всієї метушні великого міста,хоче втекти від людей.Але потім можна побачити зміни-герой нарешті знайшов гармонію,душевну рівновагу,насолоджувався краєвидами поля і кожною клітинок свого тіла вдихав чисте повітря,та все ж "залізна рука города" змусила його "прокинутися"і повернутися назад у місто,повернутись до людей,до повсякдення.
Новела ніби написана на емоціях,просякнута ними.Михайло Коцюбинський майстерно вклав у рядки ноти своєї душевної пісні і розповів про одну з найяскравіших митей свого життя.
У давньогрецькій міфології міфи Троянського циклу займають особливе місце. Сучасний світ знає про ці сюжети в основному завдяки епосу Гомера «Іліада». Однак ще до нього у фольклорі цієї античної культури побутували сюжети, що розповідають про Троянську війну. Як і годиться міфу, ця історія отримала велику кількість персонажів, пов’язаних з релігією і богами.
Джерела
Події Троянської війни археологи та історики відносять до XII століття до нашої ери. До того, як стародавнє місто був виявлене німецькою експедицією Генріха Шлімана, воно також вважалося легендою. Дослідники в своїх пошуках спиралися не тільки на «Іліаду», але і на «Кіпрії». Цей збірник оповідав не тільки про Трою, але і безпосередній привід до війни.
Яблуко розбрату
На весілля Пелея і Фетіди зібралися мешканці Олімпу. Покликали всіх, крім Еріди. Це була богиня хаосу і розбрату. Вона не змогла витримати такої образи і підкинула на святковий стіл золоте яблуко, яке зростало в лісі німф Гесперід.
На плоді була вирізаний напис «найпрекраснішій». Міфи Троянського циклу стверджують, що через нього почалася суперечка між трьома богинями – Афродітою, Герой і Афіною. Саме через цей сюжет в багатьох мовах світу закріпився фразеологізм «яблуко розбрату».
Богині попросили Зевса, щоб він вирішив суперечку і назвав найпрекраснішу. Однак той не наважився назвати ім’я, тому що йому хотілося сказати, що це Афродіта, в той час як Афіна була його донькою, а Гера – дружиною. Тому Зевс запропонував зробити вибір Парісу. Це був син правителя Трої Пріама. Він вибрав Афродіту, тому що та пообіцяла йому любов жінки, яку він побажає