Твір-опис картини Іллі Рєпіна. "Запорожці пишуть листа турецькому султанові" <span>Гордістю Слобожанщини є художник І. Ю. Рєпін, наш славетний земляк. </span> <span>Центральне місце в зібранні Харківського художнього музею посідає його картина "Запорожці пишуть листа турецькому султанові" (1889-1896). Це полотно належить до періоду розквіту творчої діяльності художника. </span> <span>У результаті натхненної праці над цією патріотичною темою з історії запорозького козацтва, яка тривала майже два десятиліття, Рєпін створив дві великі картини: перша, написана в 1880-1891 роках, належить Російському музею в Петербурзі, другу, що раніше знаходилась у Державній Третьяковській галереї, 1932 року було передано на батьківщину Рєпіна - в Харків. </span> <span>Початок роботи над "Запорожцями" добре відомий: мистецтвозна вець М. В. Прахов, співучень Рєпіна по Академії, порадив використати лист запорожців до турецького султана як сюжетну основу для картини. Творча уява художника була підготовлена до цієї теми дитячими і юнацькими враженнями на Слобожанщині, його захопленням українською історією та етнографією. </span> <span>Поїздка 1880 року на місця колишньої Запорозької Січі за маршрутом, розробленим істориком М. І. Костомаровим, дала необхідний історико-документальний і натурний матеріал. Рєпін ближче познайомив ся з козацькими старожитностями та архітектурою, народним побутом. Тоді ж, 1880 року, художник приступив до створення першого варіанта "Запорожців". Картина ще не була завершена, а Рєпін, який надзвичайно серйозно ставився до поняття історичної правди, відчув брак допоміжного матеріалу і знань. Особливо це стало очевидним після зна-йомства 1887 року з Д. І. Яворницьким - земляком художника, знавцем історії запорозького козацтва. </span> <span>За новим маршрутом, запропонованим Яворницьким, 1888 і 1889 роками Рєпін відвідує Україну, Кубань, Північний Кавказ, де зустрічається з нащадками запорожців. Яворницький став діяльним порадником художника у роботі над запорозькою темою, допоміг йому глибше вивчити життя і побут народу. </span> <span>Новий колоритний типаж, блискучі екскурси Яворницького в історію Січі та нарис про легендарного кошового Івана Сірка - нашого земляка із Мерефи, написаний спеціально для Рєпіна, дали імпульс подальшій роботі над цією темою. 1889 року Рєпін розпочинає новий твір. "Картину свою на прежнем холсте, казалось, совсем вот-вот должен был кончить. А он вдруг под наплывом новых представлений начал на новом холсте, и вышло две картины", - пише М. І. Мурашко 1890 року після відвідування майстерні художника. Багатющий матеріал останніх поїздок, емоційне переосмислення теми стали основою створення нашого полотна. </span> <span>На відміну від петербурзького варіанта з його досить академічною, урівноваженою композицією і горизонтально-фризовою ритмікою, харківській картині притаманне жанрово-романтичне звучання, більш емоційний підхід до вирішення історичної теми. </span> <span>Чуття геніального художника і людини, що зросла на Україні, допомогло Рєпіну відбити в "Запорожцях" дух нації, її менталітет. А захват і повага, що він відчував до цього лицарського народного ордену, втілились в оригінальній багатофігурній композиції - вияві суті запорозької вольниці. Показуючи запорожців у момент найвищого прояву їх життєлюбства і безстрашності, Рєпін розкриває справжню стихію народних характерів, дух лицарства і товариства, притаманний козакам. </span> <span>"...Ну і народец же!!! ...Голова кругом идет от их гаму и шуму, с ними нельзя расстаться, - писав Рєпін Стасову, - веселый народ. Чертовский народ!" У цій "хоровій" картині кожен персонаж веде свою партію - кожен зображений має свій характер, свій норов. Такий же динамічний, соковитий і темпераментний живопис, витриманий в теплій червоно-вохристій колористичній гамі, що передає приглушені фарби літнього надвечір'я, диму, туману, що огортають козацьке товариство. </span> <span>За глибиною і серйозністю втілення історичної теми, фундаменталь ністю і рівнем наукового підходу обидві картини належать до кращих зразків історичного живопису. Роль "Запорожців" у творчій спадщині Рєпіна оцінив Стасов - ще в ескізі він відчув їх значущість як "высшего творения", порівнявши з "Нічним дозором" Рембрандта. </span> <span>Харківську картину Рєпін завершив 1896 року. Вперше її показано на Виставці дослідів художньої творчості російських та іноземних художників 1896-1897 роками у Петербурзі. Тоді ж картину купив П. М. Третьяков. До його галереї вона потрапила 1897 року, після Виставки мистецтва й індустрії в Стокгольмі. </span>
Якби птахи та звірі вміли говорити світ би був переповнений чудовими емоціями !!!! Ми вже звикли що звірі розмовляти не вміють,але якби колись тварина загооврила для людини це був би повний шок !!! Але потім вона зрозуміла б,що це чудово.. ! Звірі дуже добрі , інколи навіть добріше людини !!! Тож у деяких людей немає друзів ,підтримки.. І тоді людина це все могла б брати з тварини !!! Розмовляти спілкуватися,навіть ділитися секретами або спітнями !!! Тому я думаю якщо б звірі могли говорити це було б дуже добре !!!
Дерева — наші друзі. Вони допомагають нам усім! Як приємно дивитися на їх високі міцні стовбури, розкидисті вітки, яскраві листи! <span>Навесні на деревах розпускаються бруньки і радують око перехожих, піднімаючи їм настрій. </span>Дерева також дуже корисні. Вони як фільтри очищують повітря від токсинів та газів, які дуже шкідливі для нашого здоров'я. Кожної весни вони вдягаються у яскраві квіти, і цим дарують нам радість. Любіть дерева! Дерева — наші друзі! <span>Погано, коли люди не розуміють, що дерева теж живі, і відчувають біль, якщо їх ламати, різати, рубати. Вони не можуть нам сказати про це. Але ж ми — люди! І повинні розуміти, що потрібно берегти нашу зелену планету і з любов'ю ставитися до всього, що є на ній!Тому дуже важливо посадити дерево впродовж життя.</span>