У 1817 році, відразу після блискучого закінчення Царськосельського ліцею російський поет і письменник А. С. Пушкін написав оду під назвою «Вільність». Місцем написання стала квартира братів Тургенєвим на набережній Фонтанки в Санкт-Петербурзі. Їм же (місцем) був навіяний і історичний сюжет твору. Вікна Тургенєвська житла відкривали погляду Михайлівський замок, в якому колись був убитий імператор Павло I. За життя Олександра Сергійовича ода не була видана, навпаки - стала однією з головних причин його посилання на південь, коли дійшла до урядових органів в 1820 році. Вперше «Вільність» була надрукована лише в 1856 році Герценом в збірнику «Полярна зірка» в Лондоні.На момент написання Пушкіну було 18 років. Багато творів ранньої творчості поета були вже пронизані волелюбними і благородними настроями. У той час Олександр Сергійович ще не знала про дію цензури, думаючи, що має право відкрито говорити про свої помисли. Юний Пушкін вважав літературний дар даром згори, призначеним для чесних, благородних і простих цілей. Ідей розкріпачення особистості, утвердження духовної свободи і рівності дотримувалися й інші кращі представники дворянського стану в Росії. Французька революція надихнула багатьох прогресивних діячів російської держави.<span>Na moment napysannya Push</span>
<span>Когда краснеет рябина под моим окном ,я понимаю .что наступила осень .Первый день осени не спутаешь ни с каким другим Ведь 1 сентября огромные букеты на тонких ножках плывут в сторону школы .Это красиво ,забавно и трогательно . <span> </span>Осень приходит в город обязательно и неотвратимо ,но всегда по - разному .В этом году осень замечательная .Под стать лету .Пришла тихо ,без бурь и ветров.Точно по Тютчеву <span> </span>Есть в осени первоначальной короткая ,но дивная пора<span> </span>Весь день стоит как бы хрустальный ,.и лучезарны вечера.<span> </span>Воздух ,чуть прохладный и"лучезарный " того и гляди зазвенит тонким колокольчиком .Очень здорово! Но ещё краше осень после того ,как кистью пройдётся её художник по кронам деревьев .Это удивительная пора .Чтобы ею насладиться .отправимся в соседнюю рощицу .Чудно пахнет грибами ,хотя я их не увидел и не нашёл .А деревья .будто на конкурсе красоты дефлируют Одно краше другого .Клёны расцвечены пурпуром и золотом .Глаз не оторвать .Берёзки все сплошь жёлто - солнечные .Шевелят своими изящными причёсками ,будто приглашают на прогулку .И чем глубже я захожу в лес ,тем сильнее моё восхищение .Я вспоминаю бессмертного Пушкина:. <span> </span>Унылая пора ,Очей очарованье!<span>Приятна мне твоя прощальная краса!</span></span>
У кожної людини є своя Батьківщина та батьки.Ми повинні цінити те, що маємо. Не завжди діти потрапляють у забезпечені сім*ї, але потрібно цінити,що найменше ми потрапили на світ. Ми - індивіди.
Але на жаль у людей немає такої можливості, щоб перед народженням маленькі янголятка вибирали батьків та Батьківщину у якій хочемо жити. Але все те, що навколо нас наше. Ми повинні пам*ятати про це і цінити.А життя своє малюєш ти і тільки ти, ніхто інщий не може цього зробити.
1. Созданный Солоном народный суд в Афинах. Судьей мог быть любой афинский гражданин, не менее 30 лет от роду, с безупречной репутацией. С сер. 5 в. до н. э. из среды граждан избиралось 6 000 гелиастов, т. е. народных судей, которые за свою деятельность получали содержание в размере 2, позднее 3 оболов в день. Смотря по важности дела, судейские заседатели избирались жребием по 201, 401 и 501, в особо важных уголовных процессах 1001, 1501 или 2001 судье. В исключительных случаях все 6 000 гелиастов образовывали судебную палату. Перед обсуждением дела гелиасты приводились к присяге (клятва обязывала к справедливости и соблюдению закона). После заслушивания сторон выносился приговор путем тайного голосования без дебатов. Народные суды ценились в Афинах как высшее достижение демократии.
"Зелень нивы, рощи лепет" - то есть трава зеленеет
"В небе жаворонка трепет" - птицы прилетают и поют
"Теплый дождь, сверканье вод" - дожди теперь теплые, ручьи текут.
И еще "жизнь души" - то есть все просыпается и пробуждается.