Портрет героя: «Сама його зовнішність неминуче привертала увагу всіх, хто його бачив. Маючи понад шість футів зросту, він був надміру худий, через що здавався значно вищим. Погляд у нього був гострий і пронизливий, за винятком тих періодів апатії, про які вже відомо, а тонкий орлиний ніс надав його обличчю жвавості й рішучості. Випнуте квадратне підборіддя також свідчило про те, що він людина рішуча. Його руки завжди були в чорнилі й плямах від хімічних препаратів».Вигляд рук: «рука вся поцяткована такими ж шматочками пластиру і вкрита плямами від міцних кислот».Про професію: «…Я – детектив-консультант».Захоплення: «Вміння грати на скрипці», «вправний фехтувальник, боксер і шпажист», «Він уже багато років дотримувався системи робити короткі виписки з газетних заміток, що стосувались людей і подій, тож важко було знайти особу чи факт, про які він не міг би негайно дати якихось відомостей», «його захопленням була хімія», опера.Риси характеру: «Холмс, безперечно, був не з тих, з ким важко жити поряд. Він різко вирізнявся спокійним характером і сталістю в звичках», «Його енергія не мала меж», повага до старих(місіс Хадсон), дружба (лікар Вотсон).Сміх: «…Я взагалі не чув, щоб він сміявся часто, і завжди його сміх віщував комусь лихо…».Чесність: «…поряд з успіхами обов’язково повинні занотувати й оцю мою невдачу».Інші деталі: «…Шерлок Холмс мав дивовижну здатність за бажанням відволікатися від думок, що обсідали його», «…він примудрився не зрадити властиву йому котячу пристрасть до охайності», «…одним із недоліків Шерлока Холмса, якщо це справді можна назвати недоліком, було те, що він майже ніколи і ні з ким не ділився до кінця своїми планами доти, доки цілком їх не здійснював», «йому була властива нелюбов до всякої гласності», «Його похмурій і не схильній до марнославства натурі були неприємні галасливі похвали…».<span>Вміння зрозуміти людину: «… Я ніколи не кохав, Вотсоне, але якби мою кохану спіткала така смерть, я, можливо, діяв би так само…».</span>
Главная мысль рассказа "Детство Тёмы" заключается в умении преодолевать страх, не допускать страху брать над своим сердцем верх, а также уметь бороться с ним.
Что не понятно пишите в коменты!
Мы живём в окружении чудес, и главное чудо на земле - это сама жизнь. Зарождение живого существа, развитие жизни, да и само мироздание - неужели не удивительно? Сама этимология слова "чудо" восходит от значения "чудиться - удивляться".
А не является ли чудом познаваемость вселенной? Сегодня наука открывает такие законы природы, которые показались бы "чудом" прежним поколениям.
Но вот библейские чудеса для меня - лишь символы.
В какие чудеса надо верить? Это уже совсем другая песня. Хочется верить в добро и справедливость - в истины, открытые человечеством на протяжении веков:
<span>«ЛИШЬ ВЕРА В ТИШИНЕ ОТРАДОЮ ЖИВИТ УНЫВШИЙ ДУХ И СЕРДЦА ОЖИДАНЬЕ» . Так у Пушкина. И в них стоит верить, как бы строго это ни звучало.
</span>Две вещи на свете наполняют мою душу священным трепетом - звёздное небо над головой и нравственный закон внутри нас"(И. Кант) И лучше не скажешь.
Після того ,як тікаєш перший раз з уроку ти відчуваєш порушення якогось із правил,певну свободу на деякий час.Але коли розумієш ,якими бувають наслідки ,то зовсім не хочеться цього робити.Часто це буває під впливом компанії ,адже якщо йдуть всі то всі.
Після першої втечі з уроку і з досвідом ти розумієш чому так робити не слід,вчишся на своїх помилках і усвідомлюєш їх.Є різні люди і кожний думає по своєму.Я вважаю,що навіть вдала втеча не є приводом зробити так іще раз.Все-таки від цього на душі краще не стане,і за цим потягнуться наслідки.