Отношение к нему бабушки иЦыганка.
1)Баушка была для маленького Алёши самым добрым, самым сильным (не боялась даже деда!) существом в этой жестокой, насквозь пропитанной духом меочной наживы, духом лжи и неправды семье. Бабушка учила Алёшу не ненависти, а любви, пониманию человека (объясняла, сколь суровой была жизнь деда), воспитиывала в нём интерес к своему народу (сказки; песни) .
2)Цыганок жалел Алёшу, видя, сколь к нему (малышу!) жестокосердны его дядья (в случае с перекрашенной скатертью; Алёшу впервые зло и жестоко, беспощадно выпорол дед). Так он и изменился!
Природа<span> наділила нас </span>двома вухами<span>, </span>двома очима<span>, </span>але<span> лише </span>одним язиком<span>, щоби ми дивилися і слухали більше, ніж говорили. Сократ.</span>
Александр Иванович Куприн известный русский писатель автор повестей и рассказов, прекрасный рассказчик. Писатель то ведет рассказ от имени героя, то сам становится участником событий, то вступает в роли наблюдателя. Когда будете читать рассказы А.И..Куприна ,обратите внимание,как автор описывает своих героев,как относится к ним,от чьего имени ведет рассказ,что важное хочет сказать.
<span>Тарас – один з числа корінних полковників, людина досвідчена, загартована у битвах. Його поважають товариші по зброї за любов до батьківщини, мужність, вірність товариству. Відданість справі захисту рідної землі від ворогів.Маючи двох синів, Бульба пишається ними, хоче бачити їх справжніми козаками. Хоче показати їх – свою гордість – товаришам. Тому герой і знаходить справу, в якій би сини проявили себе з найкращого боку. У поході старший син Остап, завдяки мужності, кмітливості, вмінню володіти зброєю, стає курінним атаманом. Гордістю переповнене серце старого Тараса. Та, на жаль, молодший син, Андрій, зрадив рідну землю, зрадив товаришів. Горе зігнуло батька. Він, як справжній патріот і запорожець, вибирає любов до Вітчизни, а не любов до сина. Андрій гине від рук батька.Мужньо витримав Тарас, хоча серце розривалося, і сцену тортур, яким піддавали вороги старшого сина. Та помстився добре старий козак ляхам, випалюючи їхні села та міста.<span>У кінці твору смерть чекає і на самого Тараса. Та він думає не про себе, а про те, як краще відступити його товаришам. Саме таких людей, як Тарас Бульба – мужніх, сміливих, вірних, відданих – поважали на Січі, про них складали пісні кобзарі. Такими людьми пишався наш народ, ними славилась Україна! </span></span>