Прям так написать сочинение я за тебя не могу, но могу дать пару советов о том, как начать и написать это сочинение.
Самое холодное время года - Зима<span>, пора метелей и жгучих морозов. Одновременно, </span>зима<span> для большинства является любимой порой года. Ведь </span>зима<span> - это время веселья и праздников, люди встречают долгожданный </span>Новый год<span>, Рождество, </span>Старый Новый год<span>, день защитника Отечества и день Святого Валентина. </span>Зима<span> несет радость в наши дома. </span>
Я вас прошу ответьте плиз
Каждый день мы ходим в школу, каждый день мы встречаем одних и тех же учителей. Одних из них мы любим, других — не очень, одних уважаем, других — побаиваемся. Но вряд ли кто-нибудь из нас, до рассказа В. Г. Распутина "Уроки французского", задумывался о влиянии личности определенного учителя на всю нашу дальнейшую жизнь.
<span>Главному герою рассказа очень повезло: в классные руководители ему досталась умная, тонкая, отзывчивая и чуткая женщина. Видя бедственное положение мальчика и вместе с тем — его способности, тягу к знаниям, она постоянно предпринимает попытки помочь ему. То Лидия Михайловна пытается усадить своего ученика за стол и досыта накормить, то посылает ему посылки с едой. Но все ее хитрости и старания пропадают даром, потому что скромность и чувство собственного достоинства главного героя не позволяют ему не только признаться в своих проблемах, но и принять подарки. Лидия Михайловна не настаивает — она уважает гордость, однако постоянно ищет новые и новые способы, чтобы помочь мальчику. В конце концов, имея престижную работу, которая не только хорошо ее кормит, но и дает ей жилье, учительница французского языка решается на "грех" — она сама втягивает ученика в игру на деньги, чтобы он имел возможность самостоятельно заработать на хлеб и молоко. К сожалению, "преступление" раскрывается, и Лидии Михайловне приходится уехать из города. И все же внимание, доброжелательное отношение, жертву, принесенную учительницей ради помощи своему воспитаннику, мальчик не сможет забыть никогда и через всю свою жизнь пронесет благодарность за самые лучшие уроки — уроки человечности и добра. </span>
Зображення боротьби за незалежність у “Пісні про Правду” Рільке<span><span>Райнер-Марія Рільке - видатний австрійський поет. У квітні 1899 року він відвідав Російську імперію. Перебуваючи в Росії, поет познайомився з минулим, захопився історією Київської Русі. Завдяки історії у Рільке виник інтерес і до України, до княжих часів та героїчної козацької минувшини. Результатом захоплення Р.М. Рільке Україною стало написання «Казок про любого Бога», в яких письменник оспівує простоту та щирість українців, їх набожність, красу української природи. «Пісня про Правду» є однією з новел, які увійшли до «Казок про любого Бога».
Центральним образом цього твору є образ сліпого співця Остапа, який у тяжкий для батьківщини час своїми піснями підіймав народ на боротьбу проти гнобителів. Автор ніби порівнює старого каліку з міфічним співцем Орфеєм, чарівний голос якого творив дива. Так і кобзар Остап міг лише своєю піснею, без закликів і зайвих слів, підняти мирних селян на боротьбу з кривдою, тобто на боротьбу за незалежність. Рільке прославляв визвольну боротьбу, а могутність сліпого співця порівнював з могутністю Бога.</span> </span>