Судя по найденным костям ступни и кисти, человек умелый ходил на двух ногах, а пальцы его кистей имели сильную и точную хватку. Рост 1,2- 1,5 м. Масса - около 50 кг.
Человек умелый
жил 2,5 млн лет назад в Восточной Африке
Похож на примата, но в отличии от австрало питека умел изготавливать простейшие орудия труда: палку-копалку, дубину, заостренный камень
<span>человеческое стадо-коллектив.
</span><span>Череп<span> Homo habilis </span> во многом схож с австралопитеками, однако
обладал более округлым и высоким сводом, а мозговая полость - имела в
среднем более крупные размеры; костный рельеф черепа был довольно слабо развит.
Боковые стенки черепа<span> H. habilis </span>почти вертикальные, относительно высокие. Лобная кость убегающая
назад, однако выпуклая в большей степени, чем у австралопитеков; надбровье
мощное, выступающее. Затылочная кость высокая, округлая, рельеф ее очень
слабый, у<span> H. habilis </span>нет характерных для австралопитеков затылочных гребней.
Затылочное отверстие вытянутое, смещено вперед на основании черепа, что
свидетельствует о прямохождении.
</span><span>Лицевой скелет<span> H. habilis </span>более прогрессивный, чем у грацильных
австралопитеков. Горизонтальная уплощенность лица в большинстве случаев
слабая, носовая область выступает вперед, тогда как скулы сдвинуты назад.</span>
<span>Челюсти<span> H. habilis </span>имеют меньшие размеры и выступают слабее,
нежели у австралопитеков.</span>
<span>Зубы<span> H. habilis </span>в среднем меньше, чем у грацильных и массивных
австралопитеков, но превосходят размерами зубы более поздних архантропов. Таким
образом, отчетливо проявляется эволюционная тенденция к общему постепенному
уменьшению размеров зубов.</span><span>Пропорциями конечностей<span> H.habilis </span>не отличались от австралопитековых.</span><span>Стопа<span> H.habilis </span><span>была уплощённой, без выраженного свода, но
пальцы были прямыми, короткими, абольшой палец полностью приведён к остальным.</span></span>
Я – коник-стрибунець. Я мешкаю в степовій Країні Густих Трав разом із жуками, жабками, ящірками, мушками, бджілками, осами. Люблю ласувати зеленню, грітися на сонечку, перелітати зі стеблини на стеблину. А мої крильця в цей час виблискують різними барвами.
Якось я почув пісню Жайворонка. Вона так мене зачарувала, що я почав мріяти про те, щоб навчитися співати. Відтоді я прислухався до кожної комашки, але не зміг повторити жодної їхньої пісеньки. Навіть мурашка – і та вміє співати за допомогою вусиків, а хрущ – за допомогою крил. Я геть засумував… Невже я ніколи не навчуся співати?
І лише мудрий цвіркун зрозумів, у чому справа. Виявляється, що насправді співати я можу! І жоден мешканець густих трав не здогадається, як саме я створюю свою власну пісеньку.
P. S. Коли ти будеш гуляти разом із татом і мамою в Країні Густих Трав, то зможеш розпізнати всіх її мешканців за їхніми пісеньками. І серед лугового хору почуєш мене – голос Співака-стрибунця.
<span> У зеленій травичці високо стрибає коник–стрибунець Він маленького розміру. Кольору зеленого, мов листочок. Коник має шість ніжок. На голівці двоє оченят. Він видає цікаві звуки у траві. Кажуть, що він має чудову скрипку.
</span><span>
</span>
Про то как левша подковал блоху он сделал для блохи гвоздики