Ответ:
о мышином короле который заколдовал щелкунчика о Мари которая была хозяйкой щелкунчика и Мари 7 лет его подорил на новый год дядя . А брат Мари Фриц сламал ему зубы положив большой твердый орех
Андрий влюблённый дурак в девушку влюбился, у него характер мамы и он похож на маму, на отца нет, а Остап сильный, здоровенный мужик не предал свою родину, как его брат предал из-за любви. Остап похож на отца характером, телосложением, он только капельку на маму похож лицом..
1) какой нации был писатель Джоном Бойном?
а) немец б) ирландец + в) француз
2)какой жанр у книги "Мальчик в полосатой пижаме"?
а) юмор б) роман+ в) проза
3)как звали главного героя?
а)Мартин б) Генри в)Бруно+
4) В каком городе жил главный герой рассказа?
а) Берлин+ б)Париж в) Ямайка
5)Как звали мальчика с которым подружился главный герой?
а)Шмуэль+ б) Карлл в) Чарльз
6) Кем был отец главного героя?
а) узником б) военный офицер+ в) солдат
7) Как звали мать главного героя?
а)Эльза+ б)Эмилия в)Элизабет
8) Сколько лет было сестре главного героя?
а) 5 б) 10 в) 12+
9) Какой нации был друг главного героя?
а) русский б) еврей+ с) немец
10) Где погиб главный герой ?
а) конскамере+ б) в яме в) в доме.
Остап і Андрій — сини головного героя повісті М. Гоголя «Тарас Бульба». Вони майже однолітки, молоді, дужі хлопці. Навчалися у Київській академії. Остап ледь не з дитинства мріяв про Запорізьку Січ, кілька разів кидав навчання, і тільки погроза батька зробити його монахом на двадцять літ примусила його зробитися сумлінним учнем. За вдачею він був суворим, не прощав образ. Батькові на його глузування сказав: «За образу не подивлюся і не зважу ні на кого».
Андрій вчився легко, був мрійником, цінував красу, не був байдужим до жінок. Ніжнішим він був і до матері. Одного разу хлопець познайомився з прекрасною полячкою, хоч і одержав за це тумаків від її челяді.
Коли Тарас Бульба привіз своїх синів на Запорізьку Січ, «швидко обоє молодих козаків стали на добрім рахунку в козаків. …Жваво і влучно стріляли в ціль, перепливали Дніпро проти течії — справа, за яку новачок приймався урочисто в козацькі кола».
Почався визвольний похід проти утисків пансько-шляхетської Польщі. «За один місяць змужніли й зовсім переродилися пташенята, що тільки-но оперилися, і стали чоловіками. Риси обличчя їх, у котрих до цього часу була видна якась юнацька м’якість, стали тепер грізними і сильними. А старому Тарасу любо було бачити, як обоє синів його були одними з перших».
Остапу ніби на роду був написаний шлях битв і подвигів. Він був хоробрим, розважливим і холоднокровним воїном, через це його як і мріяв батько, у битві під Дубно обрали курінним. Загинув мужній воїн, як герой, не промовивши й слова під тортурами ворогів.
Андрій спочатку теж «увесь поринув у чарівну музику куль і мечів». Він не вмів розраховувати й обдумувати в бою, летів напролом і часто творив чудеса військової майстерності. Та доля звела його знову з колишньою коханою полячкою, яка опинилася в осадному місті. Краса дівчини так полонила його, що він забув про все — і про батька, і про присягу, і про вітчизну. Це його й погубило. Андрій виступив у бою на боці поляків, проти своїх козаків-товаришів, і був покараний. Батько власноручно убив його за зраду, не дозволивши братові навіть поховати його по-християнськи. Так безглуздо загинула молода сила, козацький цвіт.
Були сини одного батька, та не одного характеру й не однакової долі. Тому й загинули — один патріотом, героєм на славу вітчизні, а другий — зрадником на власне безчестя й горе батька.