<span>Ось і настали літні канікули, коли
можна присвятити час улюбленим заняттям. Мені дуже подобається читати,
тому я вирішила познайомитися з книгою Л. Керролла «Аліса в Країні
Чудес». Тоді я навіть не могла уявити, скільки задоволення отримаю,
читаючи її. З першої сторінки я поринула у цікавий світ пригод, які
постійно супроводжували головну героїню Алісу та її друзів. З ними вона
познайомилась під час своєї подорожі по загадковій Країні чудес. Тут
дівчинка зустрілась із різними чудернацькими істотами, що дивували її
своїми здібностями та вчинками. Деякі з них були добрими, але
незвичними, наприклад, Чеширський кіт, Пелікан Додо. Інші, навпаки, дуже
неприємні, злі та невиховані – це Королева Сердець та її піддані. І
взагалі, все у тій країні було не так, але Алісі було цікаво подивитися,
що відбувається в іншому світі. Для цього їй довелося навіть декілька
разів поміняти свій зріст, іноді це було життєво необхідно (наприклад,
коли Королева звеліла відрубати Алісі голову, і їй довелося за допомогою
чарівного гриба швидко збільшуватися).
Персонажі дивували Алісу, а разом з нею і мене, своїм незвичним
виглядом, розмовами і навіть іменами. Серед них найбільше мені
сподобався Чеширський кіт, який, як і справжні коти, приходить тоді,
коли сам захоче і куди захоче, причому іноді з’являлись тільки його
голова або інші частини тіла, що було дуже кумедно. Він підказав Алісі,
як повернутися додому, проте для цього їй довелося познайомитись із
капризною та норовливою Королевою. Цей персонаж я сприймала як
негативний, оскільки в її образі уособлювались усі риси поганого
характеру та недостойної поведінки, особливо по відношенню до тих, хто
від неї залежав</span><span><span>Із всіх персонажів найбільш близькою
мені була сама Аліса, непевно, через те, що ми з нею майже одного віку. І
я їй навіть трішки заздрю, адже, дійсно, так цікаво було б потрапити у
загадкову країну! Мені подобається те, що Аліса смілива, не втрачає
інтерес до подій за будь-яких обставин, має власну думку, намагається
аналізувати та робити висновки про свої і чужі вчинки.
Надзвичайно цікаво було знайомитись із краєвидами цієї загадкової
країни, адже там росли не просто квіти, а квіти, що вміють співати,
зустрічались чудернацькі тварини і тим підтверджувалась назва країни.
Отже, книжка «Аліса в Країні Чудес» виявилась для мене як захоплюючою,
так і повчальною, оскільки на цікавих та кумедних прикладах англійським
письменником Льюїсом Керроллом були розкриті деякі негарні риси
характеру персонажів, що, на мою думку, властиві не тільки казковим
героям, але й звичайним сучасним людям, і яких обов’язково потрібно
позбавлятися</span></span>
<span>Остап-старший сын Тараса Бульбы.Он-воинственный,жестокий к врагам,может постоять за себя.Учебу Остап не любит,учился лишь для того,чтобы скорее попасть на Запорожскую Сечь,которую считал своим домом.Остап-настоящий казак,сын своего отца.Для него,как и для Тараса Бульбы главным были узы товарищества.Андрий-младший сын.Более ласковый,нежный.Ему присущ дух романтики и приключений.Он-любознательный юноша,заводила всех ребят.Он-сын своей матери.Для него главное люббовь и человеколюбие.
</span>
Война не заканчивалась много людей пострадали из-за этой войны но без боя никто не сдался на боевом полигоне сколько жертв было но никто не пошёл на уступки не подумав не только о себе но и от других людей стало меньше все начали погибать запасов стала еще меньше людей почти что на Земле не осталось Но однажды военные они перестали слушаться своего командира потому что они подумали о других людей что потомства стала еще меньше Ну и ушли на уступки Какие война закончилась
Хаджи-Мурат уходит от имама Шамиля.Он скрывается в горном ауле у чеченца Садо, но когда об этом узнают другие жители аула, он вынужден бежать дальше.С помощью русских он рассчитывает победить Шамиля и освободить свою семью, которую Шамиль держит в заложниках.Русский главнокомандующий тёпло принимает Хаджи Мурата.Получив известие о том, что Шамиль угрожает убить или ослепить его сына и обесчестить мать и жену, а русские не планируют в ближайшее время освобождать его семью, Хаджи-Мурат решается бежать со своими нукерами. Однако им не удаётся укрыться далеко, их настигает погоня. В результате Хаджи-Мурата убивают, а его голову один из солдат привозит в крепость.