Деві – головний герой оповідання Джеймса Олдріджа, який протягом усього твору постає перед нами персонажем, який змінюється, розкриває свою душу та являє світові свої справді вражаючі моральні якості.За допомогою цитат я б хотіла більше охарактеризувати цього видатного хлопчину:Хлопчик обділений увагою, материнською турботою та батьківською опікою, а батько вважає приблизно так: «…десятирiчного сина, що народився надто пiзно i, – Бен розумiв десь у глибинi душi, – чужого їм обом, самотнього, неприкаяного хлопчика, який у десять рокiв розумiв, що мати ним не цiкавиться, а батько – стороння людина, яка не знає, про що з ним говорити, рiзка й небагатослiвна в тi лiченi хвилини, коли вони бували разом.» З цього ж уривку ми маємо можливість дізнатись, що дружніх стосунків між батьком та сином немає, вони абсолютно чужі одне одному люди.Навіть коли Деві чогось боїться, він не подає виду, а, навпаки, намагається побороти свій страх та цікавиться будь-чим новим: «Маленький “Остер” нещадно кидало в розпеченому повiтрi то в один, то в другий бiк, але переляканий хлопчина все ж не губився i, вiдчайдушно смокчучи цукерку, розглядав прилади, компас, рухливий авiагоризонт.»Головний герой відрізняється від пересічних дітей практично всім, навіть голосом: «…вiдповiв хлопець тихим i несмiливим голоском, не схожим на грубуватi голоси американських дiтей.»Деві перебуває в постійному напруженні та дуже боїться власного батька: «Коли вiн про що-небудь запитував батька, голос його зразу ставав сумним: вiн наперед чекав рiзкої вiдповiдi. Тепер хлопчик уже й не пробував розмовляти i мовчки виконував те, що йому наказували.»Зміна думки батька про сина в екстремальній ситуації: «”Вiн, здається, хлопець розвинутий”, – подумав Бен, дивуючись чудному напрямку своїх думок. Цей хлопець iз спокiйним обличчям був чимось схожий на нього самого: за дитячими рисами приховувався, можливо, твердий i навiть невгамовний характер. Але блiде, трохи широкувате обличчя виглядало зараз нещасним.»Хлопець бере на себе відповідальність, аби врятувати життя батькові. Батько пишається сином:«Отже, Девi все-таки запам’ятав, що треба вирiвняти лiтак, держати потрiбнi оберти мотора i швидкiсть! Вiн це запам’ятав. Славний хлопчина! Вiн долетить, Вiн впорається! Бен бачив рiзко окреслений профiль Девi, блiде обличчя з темними очима, в яких йому так важко було щось прочитати.»У фіналі твору перед нами постає картина об’єднаної родини. Ми розуміємо, що у хлопчика зміниться доля та життя стане набагато кращим. І головне те, що врешті-решт у Деві з’явиться люблячий <span><span><span /></span></span>
Я думаю так
1. Какое первое впечатление производит Чудик?
2.как реагируют на эти выходки окружающие?
3.Почему Софья Ивановна не взлюбила своего деверя?
4.Как вы думаете изменится ли когда нибудь Чудик?
5.Что роднит его с героями ?
Ты про какое упражнение если про первое, то про один день твоей жизни написать по образцу.
<span>Два жулика похитили сына одного богатого полковника Э.
Дорсетта, надеясь на то, что он выплатит выкуп за мальчишку. Они привезли его в
пещеру и хотели спокойно ждать денег, но не тут-то было. Мальчишка был рад
своему новому приключению, он объявил себя вождем краснокожих, одного из
жуликов охотником Хэнком, а второго Змеиным Глазом. Он издевается над своими
похитителями, обещает снять скальп с одного из них, они становятся беспомощными
перед его выходками и решают сбавить сумму выкупа. Но терпеть мальчишку
становится все труднее, терпению их приходит конец, и Билл отпускает вождя
краснокожих домой. Полковник знает своего сына и предлагает похитителям забрать
его, если они заплатят ему двести
пятьдесят долларов. Похитители соглашаются, они решают возвратить мальчишку
назад домой и заплатить его отцу. Отец силой удерживает вождя краснокожих, а
похитители удирают, что есть мочи.</span><span> Веселое произведение о
хулигане мальчишке, о его безудержной энергии и фантазии. Он выдумщик и
проказник, даже двух мошенников, которые его похитили, становится жалко.</span>
Я понимаю выражение человек своего времени так, что человек родился во пределлёное время, рос,жил,питался не как все. Ему нравится одно, а другим другое. Он просто отличается от других он не похошь на других людей.