Апошні дзень восені выдаўся сумным. Усё неба зацягнулі шэрыя тоўстыя хмары. З іх сыпаўся дробны самотны дождж. Дрэвы стаялі з голымі чорнымі галінкамі. Горад таксама быў шэры. Дзьмуў моцны вецер. Людзі спяшылі некуды з сур’ёзнымі тварамі. І раптам сярод гэтай шэрасці засвяціў сонечны праменьчіык. Вечер разагнаў хмары. З-за іх выглянула блакітнае неба. Сонца засвяціла мацней, і адразу стала прыемна. І людзі пачалі ў<span>сміхацца.</span>
Леня Савченко и Гриша Михневич учились в одном классе, сидели за одной партой и жили на одной квартире. В школе все говорили, что их водой не разольешь. И это в самом деле было так. Если на улице, играя в снежки, Гриша чувствовал себя побежденным, то на помощь он звал Леню. И наоборот, Леня, который учился слабее Гриши, за помощью обращался также только к другу. Гриша никогда не отказывал ему в помощи так как он был ему лучшим другом
Вясной з вырая першым прылятае ён, шпак.
Назоўнік,прыметнік,дзеяслоў,лічэбнік,прыслоўе,прыназоўнік,злучнік,часціца,выклічнік.
Забавный, беззаботный, бескручительный