<span>Найдавніші жанри давньогрецької поезії у вигляді робочих пісень, гімнів
богам, ліричних поезій, що виголошувалися і в радості, і в горі,
звичайно ж, не збереглися. Вони декламувалися мандрівниками-рапсодами,
виспівувалися аедами в супроводі чотириструнної ліри. Поширені також
були героїчні пісні — віршовані розповіді про богів і героїв. Давні
греки вважали, що їх в уста виконавців вкладали боги, котрі
супроводжували і визначали діяння людини впродовж усього життя.
Одним із жанрів усної народної творчості, що народився саме в
Стародавній Греції, стали міфи. За сучасним визначенням, міф — це форма
суспільної свідомості, що виникла в умовах порівняно низького рівня
соціального розвитку і відображала у вигляді образної оповіді
фантастичні уявлення про природу, суспільство і особистість. Слово «міф»
давньогрецького походження і означало на його батьківщині «слово,
промову, розмову, пораду, намір, прислів'я, чутку, відомість,
оповідання, переказ, байку, зміст оповідання».
Майже в кожного народу від прадавніх часів зберігаються перекази, де
дійсне, історичне переплітається з недійсним, вигаданим, де діють не
лише люди, а й казкові істоти, витвори народної фантазії: безсмертні
боги, напівбоги, небувалі тварини; де відбуваються неймовірні явища —
чудеса. За давніх часів люди сприймали міфи як правдиві розповіді про
те, що було колись. Але минали віки, і їх починали тлумачити не в
прямому, а в переносному розумінні. Тож У сучасному світі поняття «міф»
означає те, чого не було насправді.
У Давній Греції міфи складалися задовго до того, як там поширилося
письмо — грецька абетка. Один і той самий міф — про якогось бога чи
героя — міг існувати в численних варіантах: місцевих, часових і
авторських, що свідчило про їхню причетність до усної творчості. Та саме
вони — із своєю динамікою подій, поетичністю і образністю, психологічним
наповненням — стали основою літератури, скульптури, живопису,
театрального мистецтва. Грецька міфологія, тобто природа і суспільні
форми, вже перероблені несвідомо-художнім способом народною фантазією,
стала передумовою грецького мистецтва.
Міфи Давньої Греції об'єднуються в тематичні групи, що їх сучасна наука
іноді ще називає циклами.
Насамперед слід згадати про міфи, в яких розповідалося про виникнення і
створення світу — тема, що споконвіку хвилювала людство і не втратила
своєї приваби і донині. Давні греки по-різному пояснювали виникнення
світу, і в міфах існує незчисленна кількість варіантів розв'язання цієї
загадки.
В багатьох давньогрецьких міфах розповідається про народження богів —
фантастичних істот, що втілювали різні природні явища: грім, блискавку,
вогонь, воду, сонячне світло, нічну темряву. Всю природу, все, що
протистоїть людям, давні греки «олюднювали», тобто уявляли собі в
образах, схожих на самих людей. Багато уваги приділяли міфи діянням
богів — часом сприятливим, а часом згубним для смертних людей. Боги в
міфах щедро винагороджували тих, хто їх шанував, і жорстоко карали того,
хто їх зневажав. Отож боги в міфах були подібні до людей з їхніми і</span>
Народився на Львівщині. Навчався у Львівському університеті. Переслідувався радянською владою "за антирадянську агітацію і пропаганду", покарання відбував на Уралі та в Забайкаллі. Повернувся до Львова у 1981 році.
Перша книжка поезій "Вогонь Купала" з'явилася друком у 1966році, наступні твори письменника тривалий час були відомі із "самвидаву" і тільки у 1991 році видані за кордоном удвох томах: "Пробуджена муза" та "Невольнича муза". У тому ж таки 1991 році в Україні з'явилася книжка вибраного "Тринадцять аналогій", за яку автора удостоєно Національної премії України імені Т. Г. Шевченка. Остання книжка "Слово триваюче" (1997). У доробку письменника є книжки і для дітей: "Книжечка для Дзвінки" (1991).
Які почуття викликала в мене поезія "Писанка" І. Калинця
Поезія Ігоря Калинця надзвичайно яскрава і самобутня. У ній пульсує і промениться національний дух, вона випоєна живлющими соками рідної землі. Душа просто не може залишатися байдужою, коли до неї торкаються вірші цього поета. У них — пам'ять нашої історії та роду, українська духовна спадщина. У них живуть воєдино злиті язичництво і християнство.
Коли я читала поезію І. Калинця "Писанка", то неначе гойдалась у якомусь казковому промінні. Було таке відчуття, що це я сама перед святим Великоднем стежу, як
Виводить мама дивним писачком
По білому яйці воскові взори.
Мандрує писанка по мисочках
Із цибулинним золотим узваром.
І вже не прості писанки лежать перед моїми очима, а "ясні сонця", схожі на "дивовижний світ". Таким він може бути тільки в дитинстві, коли все здається чарівним:
...буяють буйно квіти у росі,
олені бродять в березневім соці.
Може, це навіяно символом самої писанки, бо вона означає пробудження природи, початок нового циклу життя, його "дитинство". Тож дитинство і писанка, мені здається, дуже близькі між собою своєю духовністю. Тому так бентежить цей вірш і примушує прочитати його не один раз.
Але мене найбільше вразив образ матері, яка дала життя поетові. З її рук у "Писанці" виходять народжені її талантом "згустки сонця". І раптом я зрозуміла: мати — це початок усього на землі. Вона народжує людину, запалює в ній чистий вогонь духовності і краси. Тієї святої писанкової краси, яку оспівав і возвеличив у своїй поезії Ігор Калинець. Мені назавжди закарбується у пам'яті казковий символ: "ясні сонця" — писанки у натруджених маминих долонях.ТОКА ЭТО Я НАШЛА В НЕТЕ ТОМУ ПОПРОБУЙ СДЕЛАТЬ СВОЙ !!!!!!
(я по цьом матерьялі йду) 1)Розповідь про олеся;2) Опис окраїн;3)Олесь справды дивак;4)Дядьки біля школи;5)Сни Івася. І пліз напиши відповідь на моє Завдання
Розберешся тм все поступово просто таблицю не можу відправити
Іван Котляревський хронологічна таблиця Життя і творчості розповість про важливі події в житті великого українського письменника. Також можете ознайомитися з Цікавими фактами про Котляревського.
Котляревський хронологічна таблицяДата Подія<span><span>9 вересня 1769Іван Петрович Котляревський народився в родині дрібного дворянина в Полтаві</span><span>1780-1789Навчання в духовній семінарії.</span><span>1789-1793Працює канцеляристом.</span><span>1793-1796Працює домашнім учителем у сільських поміщицьких родинах.</span><span>1798Пише поему ” Енеїда “</span><span>1796-1808Перебуває на військовій службі в Сіверському карабінерському полку.</span><span>1804Написав “Пісню на Новий 1805 год пану нашому і батьку князю Олексію Борисовичу Куракіну”.</span><span>1806-1807Котляревський в ранзі штабс-капітана бере участь у російсько-турецькій війні.</span><span>1808Вийшов у відставку з орденом святої Анни.</span><span>1810Працював наглядачем “Дому для виховання дітей бідних дворян”.</span><span>1812Під час походу Наполеона I Бонапарта на Росію Котляревський, за дозволом генерал-губернатора Я. Лобанова-Ростовського, сформував у містечку Горошині Хорольського повіту на Полтавщині 5-ий український козачий полк, за що отримав чин майора.</span><span>1817-1821Директор Полтавського вільного театру.</span><span>1818Разом з В. Лукашевичем, В. Тарновським та ін. входив до складу полтавської масонської ложі “Любов до істини”.</span><span>1819Написав для Полтавського театру п’єсу ” Наталка Полтавка “, водевіль “Москаль-чарівник”</span><span>З 1821 Член Вільного товариства любителів російської словесності.</span><span>1827-1835Попечитель “богоугодних” закладів.</span><span>1835Через хворобу Котляревський залишає службу і йде у відставку. </span><span>29 жовтня 1838<span>Помер. Незадовго перед смертю він відпустив на волю дві сім’ї своїх кріпаків і роздав родичам та знайомим усе своє майно.</span></span></span>