Поет, прозаїк,публіцист, критик,філософ, перекладач,фольклорист
Веснянка
Виграва сопілонька
У ліску,
Красується зємленька
У вінку.
Вітерець пустуючи
Шамотить,
Молодеє листячко
Мерехтить.
А у полі житечка
Оксамит,
А над полем — сонечко
І блакить.
І мов легкі човники
На морях,
Плинуть білі хмароньки
В небесах.
І на річці хвилечка
Мов жива,
А у лісі сопілонька
<span>Виграва.</span>
<span> У творі автор використовує народні прислів'я та приказки: «хоч сядь та й плач», «не питай, бо старим будеш», * лучче мені каміння носити, ніж таке горе терпіти », «старе, як мале». Навіть його закохані герої Лав-рін та Мелашка розмовляють між собою словами народних пісень: «Десь ти, моя мила, з рожі та барвінку звита, що додержала мене до самого світу», «Я б прикрила твій слід листом, щоб його вітер не завіяв, піском не замів». </span>
Люди, насправді, дуже часто сміються. Причина сміху буває різна: чи твій друг розповів щось смішне, чи ти сам побачив чи почув, чи згадав. Звісно, сміятися можна й без причини, але якщо ти у колі друзів, то вони завжди тебе підтримають. І вже давно відомий факт, що сміх продовжує людське життя. Головне, щоб він був щирий, від серця. Хоча є й "поганий" сміх - над іншими людьми, над чиїмись проблемами. Може й існує якесь задоволення від подібного, але коли ти стаєш жертвою глузувань, це все ж неприємно, правда?
Мені подобається, коли люди щиро й з добротою посміхаються - тоді вони на очах стають гарнішими. Дуже добре вміти посміхнутися й з своїх помилок, адже оптимістам завжди легше переживати негоду.
Захара Беркута знали не тільки як мудреця, але ще й керівника громади