Иван Грозный брал Казанское ханство не один раз. Казанские походы длились с 1547 до 1552. В то время в Казанском ханстве правила династия Гиреев , и они очень часто совершали набеги на Русь в основном в регионы Нижнего Новгорода, Вятки, Владимира, Костромы, Галича, Мурома, Вологды.Всего Иван IV возглавил три похода на Казань.
Во время первого (зима 1547/1548 годов) из-за ранней оттепели в 15 верстах от Нижнего Новгорода под лёд на Волге ушла осадная артиллерия и оставшаяся армия простояли под стенами 8 дней
Второй поход (осень 1549 — весна 1550) последовал за известием о смерти Сафа-Гирея, также не привёл к взятию Казани, но была построена крепость Свияжск, послужившая опорным пунктом для русского войска во время следующего похода.
Третий поход (июнь—октябрь 1552 года) завершился взятием Казани. В походе участвовало 150-тысячное русское войско, вооружение включало 150 пушек. Казанский кремль был взят штурмом.
У него на пути много было горя
В атриуме стоит высокое ложе хозяина дома а также в середине находится очаг в котором разводится огонь здесь готовят пищу, и обедают дом не делится на мужскую и женскую половину как в Греции поэтому обедают совместно в потолке отверстие для освещения.Через него же в небольшой бассейн посреди атриума стекала дождевая вода.Из мебели римляне знали только стол ,скамейки, сундук для одежды пусть они и семья потрициев но и они пользовались самой простой посудой
Реєстрових козаків звільнено від юрисдикції локальних урядів і піддано владі «козацького старшого» (перший «старший» — шляхтич Ян Бадовський). За Стефана Баторія реєстр збільшено документом від 16 вересня 1578 року до 500 осіб,[1] потім — до 600 козаків і козацьким гетьманом («dux supremus») призначено брацлавського кастеляна, черкаського старосту князя Михайла Вишневецького.
1590 року загальний сейм Речі Посполитої ухвалив збільшити реєстр до 1000 козаків. Крім оборони кордонів реєстровці мали стримувати інших козаків від самовільних виправ на Молдавію, головний табір перенесли з Базавлуку до урочища Кременчуг на молдавському березі Дністра. Базою провіанту та матеріальної підтримки замість Черкаського староства стало Снятинське. Снятинський староста Миколай Язловецький став «старшим над козаками», Оришевський Ян — його «поручником» (заступником).[2]
Реєстрові козаки одержали додаткові привілеї: звільнення від податків, право землеволодіння, самоуправління з назначеною старшиною; вони мали свій прапор, литаври й інші інсигнії. Реєстрові козаки одержували платню грішми й одягом; їм передано у власність містечко Трахтемирів з Зарубським монастирем для розміщення арсеналу і військового шпиталю (див. Трахтемирівський монастир). Реєстрові козаки дістали офіційну назву Запорозького, або Низового війська.