Кувши́нка<span> (</span>лат. Nymphaéa<span>) — </span>род водных растений семейства Кувшинковые<span> (</span>Nymphaeaceae), включающий в себя около 50 видов<span>. Хорошо известное растение с крупными плавающими на воде сердцевидно-овальными или сердцевидно-округлыми </span>листьями<span> и крупными, как бы плавающими на воде </span>цветками. Хозяйственное значение и применение <span>Кувшинки образуют под водой на дне толстые ползучие корневища, богатые </span>крахмалом<span>. Эти корневища могут быть сырьём для приготовления муки и получения крахмала. </span>Дубильные вещества<span> из них удаляется вымачиванием порезанных корневищ или полученной из них муки в воде. Поджаренные семена кувшинок могут служить заменой </span>кофе. <span>Кувшинка чисто-белая, </span><span>или </span>белоснежная Обычно встречается в среднерусских естественных водоемах. В субстрате дна водоема у нее развивается мощное корневище с бугорчатой поверхностью, достигающее 5 см в толщину. От корневища вниз отходят белые шнуровидные корни, а к поверхности воды поднимаются гибкие сочные черешки и цветоносы. Цветение кувшинок начинается в мае-июне и продолжается иногда до первых заморозков, пик цветения приходится на июль-август. В это время водоемы бывают покрыты плавающими на поверхности красивыми широкими листьями величиной 20-25 см, округлыми в очертании и с глубоким вырезом у основания, и снежно-белыми цветками с тонким ароматом, достигающими 10, а иногда даже 15 см в диаметре. Цветки снаружи имеют 4 зеленых чашелистика, а внутри - расположенные в несколько рядов многочисленные белые лепестки, переходящие в центре в тычинки. Каждый цветок кувшинки держится примерно 4 дня. После цветения цветоножка скручивается, и под водой развивается плод. Когда, созревая, коробочки вскрываются, из них высыпаются одетые слизью и напоминающие икру рыб семена, они некоторое время плавают, а после разрушения слизи опускаются на дно и прорастают. Таким образом в природе происходит размножение растений. Кувшинка карликовая <span>Малюсенькая белая кувшиночка, возможно, гибридного происхождения с цветками до 2,5 см в диаметре и овальными темными листьями, свекольного цвета на подкладке. Растет на глубине до 30 см, так же как и ее сорта: белый </span>«Alba»<span> (небольшие зеленые листья, размножается семенами), желтый </span>«Helvola»<span>, красный </span>«Rubra»<span> (листья с коричневыми пятнами) </span>
Отделы тела рыб — голова, туловище, хвост — плавно переходят друг в друга, обеспечивая обтекаемость.
Кожа рыб - двухслойная: верхний слой – эпидермис, эктодермального происхождения, нижний – дерма (кутис, кориум), мезодермального происхождения, а границей между ними служит базальная мембрана. А подстилает кожу подкожная соединительная ткань с жировыми клетками.
Большинство рыб имеет типичную веретенообразную, сплюснутую по бокам, форму тела. Благодаря такой форме они могут передвигаться легко, быстро и на большие расстояния. Тело большинства акул, которые ловко и быстро плавают
рыбы преспособлены передвигаться как в стоячей так и в текущей воде.рыбы преспособлены к движению в воде различными способами и с различной скоростью . с этим связана форма тела и строение плавников
Каждая жабра хрящевых рыб состоит из: 1) жаберной дуги; 2) жаберных лепестков; 3) жаберных тычинок.
От внешней стороны жаберной дуги отходит межжаберная перегородка, жаберные лепестки покрывают ее с двух сторон, при этом задний край перегородки остается свободным и прикрывает наружное жаберное отверстие. Жаберные перегородки поддерживаются хрящевыми опорными лучами. Жаберные тычинки находятся на внутренней поверхности жаберной дуги. У основания межжаберной перегородки располагаются кровеносные сосуды: 1) приносящая жаберная артерия, по которой идет венозная кровь; 2) две выносящие жаберные артерии с артериальной кровью.
Жаберные лепестки, расположенные на одной стороне перегородки, образуют полужабру. Таким образом, жабра состоит из двух полужабр, находящихся на одной жаберной дуге, а совокупность двух полужабр, обращенных в одну жаберную щель, образует жаберный мешок. На первых четырех из пяти жаберных дугах имеется по две полужабры, а на последней жаберных лепестков нет, но в первом жаберном мешке на гиодной дуге есть еще одна полужабра. Следовательно, у хрящевых рыб имеются четыре с половиной жабры.
органы чувств:зрение слух и шестое чувство
Способны к паразитизму питаются кровью позвоночных , некоторых пиявок используют в медицине при гипертонии и угрозе кровоизлияния, система канальцев по ней передвигается питательные вещества и газы
<span>1. Як відомо, у Світовому океані міститься 97% всієї води на Землі. І, як заявляють океанографи, тільки 5% з них повністю вивчено.</span>
<span>2. На дні океанів існують справжні підводні річки, а точніше, випадки так званого «холодного просочування». Саме так називають ділянки, де сірководень, метан та інші вуглеводні просочуються через тріщини на дні, змішуються з морською водою, а потім неспішно рухаються, подібно до річок. Причому слово «холодне» у назві цього феномену не означає, що температура рідини в таких донних річках нижча, ніж у оточуючої морської води. Найчастіше температура буває навіть трохи вищою. На думку вчених, холодне просочування приурочено до тектонічно активних зон океанів. Наприклад, це явище зафіксовано в Японському жолобі, де океанічна земна кора занурюється під материкову.</span>
<span>3. Крім підводних річок, в океані існують також підводні водоспади. Причому деякі з них набагато більші за своїх наземних «родичів». Всього на сьогоднішній день відомо 7 подібних водоспадів. Причиною їх виникнення стають різниці в температурі і солоності різних ділянок океану і складний рельєф морського дна. На межі акваторій з різними умовами і за наявності підводних схилів щільна вода прямує до дна – замістити менш щільну воду.</span>
Найбільший з нині відомих підводних водоспадів знаходиться на дні Датської протоки, яка розділяє Гренландію та Ісландію. Його висота приблизно 4000 метрів, і він перемішує не менше 175 мільйонів кубічних футів води.
<span>4. Іноді в океані з'являються «молочні моря». Таке «море» являє собою велику ділянку океану, яка в буквальному сенсі світиться. За однією з версій, поява «молочних морів» пов’язана з життєдіяльністю люмінесцентних бактерій Vibrio harveyi, які створюють тривале світіння на великих ділянках океану.</span>
<span>5. За результатами дослідження, опублікованого в 2011 році в журналі PLOS Biology, в океані мешкає близько 2,2 мільйона видів організмів, з яких відомо тільки близько 194 400 видів.</span>
<span>6. Найбільшою рибою Світового океану являєтьсякитова акула. Окремі особини цього виду мали довжину 12,65 метра і досягали маси понад 21,5 тонни. Хоча існують також непідтверджені дані про існування ще більших особин. Сьогодні китові акули мешкають у всіх тропічних та помірно-теплих морях. Водночас найменшою рибою в Світовому океані вважається Schindleria brevipinguis, яка мешкає в коралових лагунах Бар'єрного рифу. Рибки цього виду можуть досягати лише 8,4 мм у довжину.</span>
<span>7. На глибині понад 1000 метрів від поверхні океану, в зоні, куди не проникає сонячне світло і де мало їжі, мешкають химерні риби, найчастіше зі страхітливим зовнішнім виглядом. За відсутності світла вони мають маленькі очі (або взагалі їх не мають), повільно плавають і ніколи не ганяються за своєю здобиччю, щоб зберегти енергію в умовах з недостатньою кількістю їжі. Найбільш глибоководною рибою визнана Abyssobrotula galatheae, яка була знайдена в жолобі Пуерто-Ріко на глибині 8370 метрів.</span>
<span>8. Відомі випадки, коли в океані утворювалось «хибне дно». Вперше про нього дізнались в 1942 році, коли декілька фахівців з акустичного зондування виявили в океані на глибині 300-450 метрів дивний прошарок, який відбивав звукові хвилі. Пізніше було виявлено, що «хибне дно» може бути утворене живими організмами, які уникають денного світла.</span>
<span>З'явилось безліч припущень, які саме організми створювали «хибне дно». Але зрештою виявилось, що це робили кальмари. Адже в зграях вони вміють розподілятися рівномірно, і таким чином здатні сформувати собою щільну масу, яка може стати перешкодою для звуку.</span>
<span>тем что появились такие живые организмы как гетеротрофы (питающиеся органическими веществами) потом появились автотрофы имеющие более сложное строение и способные сами создавать органические вещества
Я считаю так</span>