- Ти справді вважаєш, що Україна втратить свою державність через декілька років? - перепитав той.
- Так, адже народ майже не бореться за її, - прозвучало у відповідь.
- Але є ж деякі люди, які будуть протистояти цьому!
- Я не впевнений, що кілька тисяч людей можуть щось зробити, а ти як вважаєш?
- Я думаю, через декілька років все стане гаразд, народ звільнить Україну від чужинців, держава процвітатиме, - з мрійливою посмішкою говорив хлопчина.
- Все залежить від людей.
- Українці завжди були сильним народом, все буде добре, я вірю.
- Вірити, не значить щось робити для цього, - він підняв голову, - потрібно починати з себе.
- Я не знаю, чим можу допомогти.
- Твоя допомога може бути не значною, головне, щоб вона була.
- Я знаю.
- Будемо надіятись на краще.
- Так, так, будемо.
Літо дбає-зима поїдає<span>
Стихла пісня - тихо стало над степом.
</span>Роса блищить на сонці - чисте срібло<span>
</span><span>Поглянув я на ягнята — не мої ягнята
</span>Зникає мова – зникає нація.
<span>Ніч прозора, безшумна, тепла; ніби оксамитом огортає людину м’яке степове повітря.
</span><span>Темная діброва стихла і мовчить; листя пожовтіле з дерева летить
</span>Сонце гріє, вітер віє з поля на долину; над водою гне з вербою червону калину.
Закурілася земля, задиміла; пішов дощ, дрібний та тихий, мов крізь сито засіяв; стрепенулися темні ліси;зраділа зелена трава і підняла листочки вгору<span>.
</span><span>Всі женці стояли мовчки; в руках наче заклякли жмені жита та серпи; всі поглядали то на осавулу, то на Миколу</span>
Малі вчинки теж великі.Потрібно постійно допомагати іншим.Але не для власної вигоди.І бути безкорисним і не чекати що вам щось дадуть в нагороду.Також не потрібно щоб всі знали про вашу допомогу і щоб вам дякували за те.Допомагай безкорисливо!!!
Калина - символ України. Як багато пишуть поети про цей символ. Навесні і восени калина завсім різна.На весні вона цвіте, а восени красується своїми червоними плодами. Цвіте калина білими суцвіттями. Милує око той білий цвіт такою вже ніжною вона стає, як тая дівчина молодая. За літо вона росте і вже восени стає червоною, як той мак у полі . Тендітна і ніжна дівчина стає господарською жіночкою. Так і калина свій ніжний білий цвіт змінює на червоний. Восени калина чекає своєї пори коли нею похарчуються птахи, так калина приймає участь и в ланцюжку живлення у природі. Ягідки калини кислі на смак, для людини вона частіше всього постає як ліки. Можемо зробити висновок що не дарма поети так гарно і ніжно описують калину адже вона за усі пори року гарненька.