Хитин — омыртқасыз жануарлардың тіректік полисахариді (буынаяқтылардың сыртқы қаңқасының негізін құрайды) және саңырауқұлақтар мен кейбір жасыл балдырлардың жасуша қабырғаларының құрамдас бөлігі.
Развитие картофельной нематоды происходит в корнях растения-хозяина. Больные растения образуют слабые стебли, которые преждевременно желтеют. Клубней образуется мало, они мелкие, а иногда совсем отсутствуют.
Картофельная нематода особенно значительный ущерб наносит на приусадебных участках и на полях с сокращенным севооборотом, где картофель выращивается бессменно или возвращается на прежнее место на второй-третий год. Потери урожая могут составлять 30-80 %. Кроме прямых потерь, есть потери, обусловленные запретом или ограничением перевозки продукции из зон заражения, поскольку картофельная нематода является объектом внешнего и внутреннего карантина.
Распространяется картофельная нематода в основном в стадии цист, которые прилипают к предметам, соприкасающихся с зараженным грунтом и переносятся на любые расстояния. Обычно цисты переносятся с посадочным материалом, с почвой, оставшейся на клубнях, корнеплодах, луковицах, дождевыми водами и ветром.
Нематоды — раздельнополые животные. У самок имеются парные яичники, яйцеводы, матка и непарное половое отверстие, которое открывается на брюшной стороне тела. У самца — один семенник, переходящий в семяпровод. Он впадает в заднюю кишку перед самым анальным отверстием. Оплодотворение внутреннее. У самца есть подвижные кутикулярные иголочки, с помощью которых он вводит сперматозоиды в половое отверстие самки.
Происходит из Анд Южной Америки[1]. Впервые в Европе найдена в 1913 году в Германии вместе с импортированным картофелем. Также найдена в Африке, Азии и Австралии. В США впервые обнаружена в 1941 году, в Канаде — в 1960-х годах, в Мексике — в 1970-х[2].
Петуния,сурфиния,гацания,остеоспермум
<span>Переважна більшість мохів - багаторічні наземні (рідше прісноводні) рослини. Характерною їх особливістю є групові форми зростання (подушки, дерновинки, куртинки). Переважна більшість мохів - дрібні рослини висотою всього кілька сантиметрів, рідкісні водні форми досягають у довжину до 30 см. Мохоподібні позбавлені коріння, провідної системи, квіток, як у покритонасінних рослин. Механічна, водопровідна й асиміляційна тканини відособлені лише частково. У тканинах всіх рослин даного відділу міститься зелений фотосинтезуючий пігмент - хлорофіл, хоча колір листя у різних видів може змінюватися від темно-коричневого до світло-салатового. Умовно організм особини моху ділиться на стебло і листя, деякі види виглядають як плоскі листоподібні платівки - слані. Для прикріплення до грунту або іншого субстрату служать ризоїди - аналоги коренів вищих рослин.</span>
Існує ряд версій, звідки воно виникло і що означало. Багато хто вважає, що слово «їжак» було запозичене з інших мов, так як були знайдені співзвучні слова зі схожим змістом. Але одні вчені вважають, що воно запозичене з литовського (ezys) або латиського (ezis) мови, а інші - з грецького (echinos) або німецького (lgel). Інші ж дослідники вбачають в слові «їжак» індоєвропейський корінь «eg`h», який в буквальному розумінні означає «колючий».