Коли Вітько повертався на крилах кохання додому, то почув страшну новину, Галя пропала. Він з Федьком вирушили на пошуки Галі, спочатку вони завітали до неї додому, і побачили заплакану маму, яка хотіла щоб поскоріш її дочка повернулася. Хлопці все детально розпитали і дізнались що Галя пішла в ліс по квіти, щоб сплести віночки собі і Вітькові. Вони шукали її всюди, кричали, та не могли знайти. Настав вечір, Вітько тільки і переживав що станеться з його коханою чи жива вона ще? Чи мертва?. Його думки не давали йому спокою.
-А може на Галю напав ведмідь? Чи вовк? Ну а якщо ж зимова людина?Або ж чорна пантера чи тигри?-думав Вітько і знову кричав- ГАЛЮЮЮЮ!
Федько був дуже стомлений і заспокоював Вітю і казав
-Вона напевно вдома, вертаймось а то і самі заблукаємо!
Але Вітько не слухав а і далі кричав
-ГАЛЮЮЮЮЮ!
-Ей Вітю ти мене чуєш, повертаймось!
І раптом вони почули крики
-Аууууууу, є хтось тут? Допоможіть!
З усієї сили Вітько побіг і біг на крики. І їхні пошуки були не даремні, вони знайшли Галю в глибокій ямі. Витягнувши розпитали як вона сюди попала, але вона накинулась на Федька і кричала
-Ти негіднику через твої витівки я майже з життям не попрощалась.
Вітько почав заспокоювати Галю і спитав в чому справа? І що зробив Федько?. Галя розповідала що йшла в ліс, щоб нарвати квітів для віночка, і побачила стрілки на деревах. Пройшовши трохи далі вона позховзнулась і впала в яму і там була дощечка на якій видерто "А ось і тигре я тебе спіймав, Федько". Вітько був розгніваний і вони чуть не побились але Галя заспокоївшись сама заспокоїла і Вітька і вони зрозуміли що це було не навмисно. Тому образи не тримали. А в селі сказали що Галя заблукала.
Мама
Я тебе люблю безмежно і обожнюю тебе .Я дякую тобі за все!За недоспані ночі за те що ти мене колисала коли я ще був малий!За твої найкращі в світі очі!Цілую мамо твої руки золоті.
Кирило Тур «Добрий він, і душа щира, козацька, хоч удає з себе ледащицю і характерника. Да вже без юродства в їх не буває» «…був здоровенний козарлюга. Пика широка, засмалена на сонці; сам опасистий; довга, густа чуприна, піднявшись перше вгору, спадало за ухо, як кінська грива; уси довгі, униз позакручувані, аж на жупан ізвисали; очі так і грають, а чорні, густі брови аж геть піднялись над тими очима, і — враг його знає — глянеш раз: здається, супиться, глянеш удруге: моргне довгим усом так, наче зараз і підніме тебе на сміх.
<span> Портрет і зовнішність: </span>
<span>- «здоровенний козарлюга»; </span>
<span>- очі «так і грають», «враг його знає — глянеш раз: здається, супиться, глянеш удруге: моргне довгим усом так, наче зараз і підніме тебе на сміх»; </span>
<span>- кремезна постать з розкішними вусами; </span>
<span>-широка, буйна натура прагне простору, незвичайних пригод, одчайдушних вчинків. </span>
<span>Б. Риси характеру і вдачі: </span>
<span>- відвага і волелюбність; </span>
<span>- сильний, енергійний, незламний; </span>
<span>- ярий захисник запорозької честі; </span>
<span>-поважне ставлення до гетьмана; </span>
<span>-високе благородство і щирість; </span>
<span>-мужність під час кари киями; </span>
<span>- здатний до самопожертви; </span>
<span>- запорозька рівність і безкорисливість; </span>
<span>- добрий товариш і побратим; </span>
<span>- химерний запорожець; </span>
<span>- зневага до буденного життя; </span>
<span>- меткий розум; </span>
<span>-глибока релігійність. </span>
<span>В. Поведінка: </span>
<span>- іноді зухвале ставлення до інших; </span>
<span>- непередбачувана, часто нелогічна; </span>
<span>- випадки ігнорування законів Січі (викрадення нареченої гетьмана); </span>
<span>-діє за покликом серця; </span>
<span>-почуття власної гідності. </span>
<span>Г. Соціальне у характеристиці героя: </span>
<span>- батько — запорожець, мати і сестра — звичайні селяни; </span>
<span>- заперечує патріотичні почуття в самому собі, але вчинки запорожця свідчать про прямо протилежне; </span>
<span>- зневажає щоденний побут, родинний затишок. </span>
<span>Д. Джерела створення образу: </span>
<span>-химерний козак Мамай; </span>
<span>- перекази про характерництво запорожців; </span>
<span>- героїчні мотиви народних дум; </span>
<span>-пісні про волелюбних представників козацтва. </span>
<span>Е. Казкові якості, притаманні герою: </span>
<span>- вміння заворожити двері й людей; </span>
<span>- здатний утекти із замкненого приміщення. </span>
<span>Є. Мова персонажа: </span>
<span>- говорить «загадками»; </span>
<span>- пересипає її приказками, прислів’ями, пісенними зворотами; </span>
<span>-містить уривки з пісень і дум. </span>
<span>2.1.3. Цитатна характеристика. </span>
<span>- «Пика широка, засмалена на сонці; сам опасистий; довга, густа чуприна, піднявшись вперше вгору, спадало за ухо, як кінська грива; уси довгі униз позакручувані, аж на жупан </span>
<span>ізвисали; очі так і грають, а чорнії, густії брови аж геть піднялись над тими очима». Я. Сомко про Кирила: </span>
<span>-«Низовці зледащіли після Хмельницького, а все-таки між ними єсть люди драгоціннії. От хоч би й отсей Кирило Тур. Не раз він мені ставав у великій пригоді. Добрий він, і душа щира, козацька, хоч удає з себе ледащицю і характерника. Да вже без юродства в їх не буває.». «Я знаю, що він шаблею ворога лучче, ніж язиком». М. Черевань про Тура: </span>
<span>-«Душа, а не запорожець!» Кредо Тура: </span>
<span>- «Честь і слава, військова справа, щоб і сама себе на сміх не давала, і ворога під ноги топтала». </span>
<span>- «Наша мати — війна з бусурманами, наша сестра — гостра шаблюка!.. Запорожця господь створив не для запічка!» </span>
/////////////////////////
Жвавий, непосидючий, запальний, рішучий щирий.
Має зіркі очі. Не дає себе обдурити.
Объяснение: