Мне очень понравилась былина про Святогора и Микулу Селяниновича тем, что описан красочный сюжет встречи двух богатырей. А интересна эта встреча тем, что
<span>богатырь
Святогор, известный своей силушкой и своими подвигами не в состоянии оказался
ни догнать Микулу Селяниновича, ни сумку его поднять (кстати, вспомним другую
былину о встречи Микулы с Вольгой, там целая дружина не могла вытащить из земли
брошенную Микулой "сошку"). А все потому, что Микула в народных
преданиях олицетворяет собой силу земли русской, ее плодородие и ее богатство.
</span>И ведь оба богатыря олицетворяют качества, которые необходимы для Земли Русской. Святогор олицетворяет собой могущество и доблестный потенциал богатырской силы. Другой герой, Микула Селянинович, олицетворяет собой конструктивную мощь русского народа, в плане облагораживания земли и сбора урожая с неё.
Українська земля подарувала нам поетів і письменників, які не тільки збагатили безсмертними творами національну літературу, але й уславили нашу країну в усьому світі. Серед них одне з самих великих імен – ім’я Лесі Українки.
<span>Доля цієї видатної жінки була тяжкою з самих ранніх років. Захворівши ще в дитинстві тяжкою хворобою, Леся Українка боролася з нею усе своє життя. А життя письменниці було недовгим – усього 42 роки. Не превеликий жаль, не судилося їй відчути ні взаємного палкого </span>кохання<span>, ні особистого щастя, не пізнала вона і привабливості материнства. Не стала Леся Українка і великим музикантом, як того мріяла, бо понівечена хворобою рука не дозволила їй вчитися грі на піаніно. Але за всі свої страждання письменниця була нагороджена Богом унікальним поетичним талантом, який вона повністю віддала своєму народові і рідній країні. Найпершою і єдиною </span>любов<span>’ю Лесі Українки була глибока та віддана </span>любов<span> до рідної землі, до того куточка, де вона народилася та де пройшло її дитинство – до Волині та Поділля. Таке героїчне життя, така відданість своїй батьківщині поряд з геніальністю, мабуть, перш за все і приваблює мене в Лесі Українці, як в людині і поетесі.</span>
<span>У своєму житті Леся Українка була змушена часто подорожувати. Змучена хворобою, наприкінці свого життя їй прийшлося залишитися жити в Грузії, приїжджаючі до рідних країв лише на короткий час. Але де б не подорожувала поетеса, де б вона не залишалася, серце її завжди линуло в Україну. Підтвердження тому – численні поезії Лесі Українки, в яких переважають спогади при прекрасну рідну країну, про її чудові краєвиди з голубими озерами та розкішними лісами.</span>
был отец. украл буханку хлеба. посадили. у него был сын. украл колбасу. посадили. яблоко от яблони не далеко падает
Ну вот начало жила была дочка кашея бессмертного и была она очень прекрасна не словом сказать ни пером написать и влюбился в не один сильный могучий богатырь и пошёл просить благословения у кашея на свадьбу...
<span>довірливу людину дуже легко обдурити обвести навколо пальця</span>