Чацкий продолжал допытываться у Софьи в кого она влюблена, кто ее избранник. Она не желала отвечать на его расспросы, раздражалась. Чацкий подозревал, что его соперник Молчалин и нелестно о нем отзывался. Софья не хотела слушать гадости про своего возлюбленного и яростно защищала его: "Напрасно: это все относится к другим, Молчалин вам наскучил бы едва ли, когда б сошлись короче с ним".
Зорко одно лишь сердце→ эта фраза означает, что не стоит доверять лишь глазам. Иногда интуиция или внутренние ощущения могут рассказать больше, чем взгляд. Очень важно научиться чувствовать сердцем, обращать внимания на его подсказки. Например, чтобы понять истинный смысл чьих-либо поступков, мало только видеть. Бывает, что люди совершают добрые дела. Но делают они это неискренне, ради выгоды или наживы. Об истинных намерениях как раз и расскажет сердце.
<span>1) "Parnassius boedromius"
</span><span>2) "Parnassius patricius"
</span>3) "Бражник туранговый"
4) "Голубянка Аргали"
5) "Голубянка бавий"
6) "Голубянка китайская"
7) "Голубянка панопа"
8)Голубянка Татьяна"
9) "Желтушка Вискотта"
10) "Желтушка Ершова"
11) "Микрозегрис пламенный"
12) "Орденская лента туранговая"
13) "Парусник алексанор"
14) "Пестрянка туркменская"
15) "Поликсена"
16) "Сенница монгольская"
<span>17) "Хаймоптена оперенная"
</span>18)"Хохлатка тугайная"
19) "Энейс мулла"
<span>«Найбільшою мрією стало самому що-то посіяти і щоб воно зійшло. Хлопчик і робив це, наслідуючи маму».
«Закутаний в хустку, кінці якого пущено під пахви, з закачаними довгими рукавами і підлогами, в личаках, намотаних до колін, був схожий на дівчину, а ще більше на якесь прояв, ніби він і не чоловічої статі. Очі швидкі. Руки спритні».
«Малий? Нехай він і без штанів, але більше знає іншого старого, більше, ніж я!».
«Але і ніхто не міг зрівнятися з ним, граючи в гилку».
«Ніколи не мав вільної хвилини: гнали на панщину, і він йшов, як не з косою, то з ціпом,- косив, молотив. Восени садив дерева. Викопував в лісі дубки, кленочки, яворкі і тикав їх, де було місце: навколо будинку, край вулиці, біля криниці. Взимку возився з гноєм, розносив його на город і на полі. Коли втомлений, розтирав снігом руки та обличчя - вони горіли як жар. Ще й не пахло нирками, готував живці, ховаючи їх у погребі. А з теплом ощипывал дички. Хто просив, нікому не відмовляв».
«Викопані і пересаджені їм деревця не сохли. ...Прищепи його приймалися, так як він не щеплял на вербі груші».
«І все село сверялось за нього. Люди пам'ятали, як він посіяв рано - і вродило, як посіяв пізніше - і теж вродило. А коли викликав хмари і накликав дощ, ніхто не коливався: він не що-небудь - мудрець, Планетник...». «Не було такої роботи, яку не подужав б або якої цурався б. На його дворі не залежувався не те що гній, а і синячка. Зі свого поля він позбирав і повиносив камінчики.. Наковував жерна, виправляв шкіри, шив кожухи. Корова не могла отелитися, звали і допомагав корові. Лікував коней, які хромали. Готував зілля від різних хвороб. А дітям робив свистки і сопілки. Одного тільки цурався - не вступав до корчми, відмовляючись від могорыча: “Мені так весело”».</span>