Корень из 4-2
Корень из 5- корень из 5
Роль Біблії в духовному житті українського народу
Найвідоміша у світі книга — Біблія — існує вже понад 3000 років і перекладена 1200 мовами. За визначенням дослідників, вона посідає перше місце у світі за своїм значенням, кількістю видань, вдячних читачів і за величчю того впливу, який має на розвиток людства, на його культуру. По-перше, це пов'язане з тим, що Біблія є проголошенням Слова Божого; у яке вірять і християни, й іудеї. Друга причина полягає у її моральних цінностях, у гуманістичних глибинах, бо на сторінках Книги всіх книг сплелися у двобої правда і кривда, геройство і страх, гідність і рабська покора, добро і зло, прозріння і помилки, терпіння і бунтарство, каяття і гріх, прощення й помста, людське і звірине, духовне і плотське. Третя причина безсмертя Біблії криється в її витонченій словесності.
Дик Сенд — сирота, воспитывался в детском доме. Даже имя он получил в честь жалостливого прохожего, который его нашел, а фамилия ему дали в память о месте, где его нашли. Мальчик был умным, в четыре года уже умел читать, писать и считать. В восемь лет он пошел юнгой на корабль, где так хорошо себя зарекомендовал, что капитан Хелл познакомил его с владельцем судна Велдоном, и тот отдал парня в школу.
В пятнадцать лет Дик ступил на палубу одного из лучших кораблей Велдона «Пилигрим» новичком-матросом. Он оказался очень ловким моряком, умным, потому когда капитан отправился на охоту за китом, то поручил корабль именно Дику Сенду.
Случилось несчастье: капитан вместе с моряком погиб в шлюпке. И Дик берет всю ответственность за жизнь команды и пассажиров на себя. Ему пришлось пережить и катастрофу судна, и жестокий обман Негора, и страшное путешествие по африканским джунглям и болотам. Но он мало думал о себе, переживая за судьбу миссис Велдон, маленького Джека и других своих друзей. Смекалка, выносливость, мужество и ответственность, а также хороший друг помогли Дику спасти себя и других.
Как хорошо, когда рядом есть такой человек: она всегда поможет. Поэтому я бы очень хотела иметь такого друга, как Дик Сенд.
<span> Живучість образу
Журдена<span>
Читаючи
комедію Мольєра "Міщанин-шляхтич", мимоволі думаєш, що великий
драматург якимось містичним чином побачив і наш час - сучасних Журденів, коли
люди неосвічені, часом навіть малограмотні, прагнуть здобути і титул, і владу.
Журдени ніколи не вмруть, поки існуватимуть ті, хто вважає, що можна купити те,
що не дано природою. Подекуди герой Мольєра викликає навіть співчуття - адже
він хоче чогось навчитися! Але те, як він це робить, викликає тільки сміх. У
нього немає найголовнішого - природного розуму, природного здорового глузду,
який є навіть у простого селянина. Він заводить дружбу з людьми, що потихеньку
обкрадають його. Він приймає авантюриста Доранта, тому що в того є титул і
гарні манери, і відштовхує чесного Клеонта, тому що гой не дворянин. Він носить
коштовний, але смішний і чудернацький одяг... Ну чим не "новий
росіянин" із сучасного анекдоту?
Але,
яким би смішним не був Журден зі своїми претензіями на дворянство, він усе-таки
виший від своєї жінки, що заперечує освіту взагалі. Інша річ, що в прагненні
наслідувати дворянство зовні, він одягається в безглузді убрання ("Усі
добродії так носять"), безглуздо поводиться ("Егей, два моїх
лакеї!"). Але повернемося до нашого часу. Хіба не нагадує це тих, хто
"із бруду в князі"? На жаль, дурість людська не знає меж. "Не
місце прикрашає людину, а людина місце"; "Як не коваль, то й рук не
погань" - ці і подібні до них прислів'я дуже мудрі. Мольєр говорить нам:
головне не в титулі і не в гарних манерах, за ними можуть ховатися безпросвітна
дурість і неуцтво.
<span> На
жаль, журдени жили, живуть і житимуть. Вони будуть намагатися купити собі
розум, манери, родовід або щось подібне. Але Мольєр ще понад триста років тому
показав, до чого це все приводить.<span> </span></span></span></span>