Моя кімната невелика, але дуже затишна. Мені дуже приємно і зручно тут, бо є все, що мені необхідно. Кімната квадратної форми, дуже світла, тому що велике вікно виходить на південь.
1. Ми їхали в Крим, для того щоб відпочити.
2. Я слухаю музику, аби заспокоїтися.
3. Якщо добре працюватимеш, честь і славу матимеш.
4. Дарма що зима повертає на мороз, сонце вже йде на літо
.
5. Хоч далека дорога до краю, але треба іти вперед.
Тішить око рідний серцю краєвид.
Учень запізнився на урок тому, що на дорогах були затори, і вчитель цілий урок не звертав на нього уваги, а в кінці уроку ще й написав йому зауваження в щоденник.
Мій друг з Німеччини написав мені листа, якого доставили не на ту адресу і через це я отримав цього листа аж через два тижні.
Мені доводилось бачити багато різних вивісок, але таких я не бачив наколи.
Дятел — лісовий доктор, ритмічно вистукує звуки, які проносяться по усьому лісу! Маленька пташка з нарядним яскраво-червоним чубком, голівка і спинка чорні. На чорних крилах білі смужки і плямочки. «Прилетіли улани, сірі жупани, червоні шапочки: рубають пень на шепочки». Цю загадку нерідко загадують бабусі своїм онукам. І придумана вона про дятла. Як тільки його не називають — і «швидкою допомогою», і «лісовим доктором», і «санітаром дерев». А усе тому, що міцним і невтомним дзьобом-молоточком він цілий день вистукує стволи дерев. Сяде дятел на ствол дерева, гострими кігтиками зачепиться за нього, зіпреться на жорсткий хвіст і стукає по хворому дереву. Він наполегливо роздовбує кору старезного дерева, відшукуючи комах а також сигналізує про володіння територією. Тому дятла і називають лісовим доктором, адже він хворі дерева лікує, з-під кори шкідників дістає.