Не хлопець а золото — золото
<span>Кожному приємно, коли його називають золотою дитиною.</span><span>Мама дуже любила
свого єдиного синочка Василька, учня 5 класу. Хлопчик був не дуже
старанним учнем: вчився абияк, часто обманював, ображав друзів і був
дуже ледачим</span><span>Одного разу, коли Василько повернувся додому, мама лежала у ліжку, важко дихаючи. Їй була потрібна допомога. Хлопчик
викликав лікаря. І поки чекав швидку допомогу, вирішив зробити матуся
чай. Поставив чайник на плиту, а сам поклав голову на руки та заплакав.
Він думав: “Чому я не слухав матусю, не допомагав їй?”</span><span> Так
він гірко плакав і раптом почув голос. Підняв голову і побачив
маленького чоловічка з бородою у кумедному одязі. Гномик привітався та
сказав, що давно спостерігає за Васильком і готовий йому допомогти. </span>
— Що ти хочеш?
— Я дуже хочу не засмучувати маму, стати хорошим учнем, щоб у мене були друзі.
—
Я дам тобі три чарівні дарунки: сопілку, скриньку, клубочок. Вони
обов'язково тобі допоможуть, але ти повинен дуже постаратись змінитись.
<span> Раптом
у двері подзвонили. Василько пішов відчиняти. Приїхав лікар. Він зробив
мамі укол, виписав ліки. Хлопчик провів лікаря до дверей, чемно
вислухав поради, попрощався. Лікар на прощання сказав мамі: “Ви швидко
видужаєте. У вас не хлопець — золото”. З кухні пролунала сопілочка. Ось і
перше бажання здійснилось. </span><span> Син нагодував маму. Сів на кухні, відкрив скриньку чарівну і вперше вивчив самостійно домашнє завдання. </span><span> Зранку він поклав чарівний клубочок у кишеню з надією, що він допоможе знайти друзів у школі…</span><span><span>У
Василька усе налагодилось. Мама одужала, хлопчик добре вчиться, у нього
є справжні друзі. Він закінчив школу, досягнув успіхів у житті. </span></span>
У творі "Кайдашева сім'я"зображено людей після скасування Кріпосного права.Головні герої цього твору :Омелько,і Маруся Кайдаші ,їхні сини Карпо та Лаврін ,та їхні жінки Мотря,і Мелашка. Кожний з цих героїв мав свою особливість ,тому в сімї Кайдашів панували сварки .Проблема,чому сварки були в сімї ,це впертість Кайдашихи ,та Мотрі .Я можу порадити сімї Кайдашів ,брибрати таку якість як " гордість",щоб вони розуміли один одного ,і були щасливі кожний у своєму домі .
Інколи люди не задумуються навіщо треба рідна мова. але треба хоча б уявити що було б якщо б у людей не було рідної мови! бо без рідної мови не має народу. Ми всі прекрасно знаємо що українська мова входить до топ найкрасивіших мов у світі. українською мовою писали такі відомі люди як Тарас Шевченко, Леся Українка та багато інших.
и вы удивляете скильки отворив было бы загублена Як щоб не було української мови!
І не тільки творів а ще й гарних та милозвучних колискових ,пісень та поезії.
Я впевнений що коли ми прилітаемо до інших стран нам приємно десь почути нашу рідну мову. бо як кажуть наші люди всюди
У вірші «І ти колись боролась, мов Ізраїль...» Леся Українка використовує біблійні легенди про те, як народ ізраїльський шукав землі обітованої. Новітнім Мойсеєм поетеса побачила Богдана Хмельницького. Здавалося б, повинні запанувати мир та злагода між брата-ми-сусідами. Але «дух зрадив», і знову український народ опинився ще в більшій неволі на своїй власній землі. Провідники нації теж не змогли знайти спільної мови між собою, спільної мети — «з отарою блукали й пастухи».
З болем лірична героїня запитує: «Чи довго ще, о, Господи, чи довго ми будемо блукати і шукати рідного краю на своїй землі?» Можливо, треба розсіяти народ по світу, щоб журба за рідним краєм примусила його боротися й добуватися батьківщини, тоді вона буде ріднішою?
<span>Твір ліро-епічний, сповнений риторичних запитань, які передають глибоку занепокоєність поетеси принизливим становищем свого краю й байдужістю народу. </span>
Просматривай любые ответы с подпиской Знания Плюс
Проверенный ответ
annaburyak777
Annaburyak777 Умный
Дати характеристику Павлусю з твору "Скарб" пропоную так:
Павлусь - головний персонаж твору "Скарб". Це єдина дитина у родині, про яку опікувались з самого раннього дитинства аж занадто. Хлопець звик до того, що батьки для нього - то ніби слуги, які виконують всі його забаганки. Неробство, бездіяльність, нудьга - ці слова якнайкраще характеризують життя Павлуся. Він звик нікому не допомагати, жити лиш у своє задоволення. Павлусь - справжній егоїст, який не переймається життям інших людей, навіть рідних батьків. Всі вважали, що "щастя, як горох з мішка, так і сиплеться на нашого Павлуся". Але чи справді таке сите, проте бездіяльне життя можна назвати щасливим? Я вважаю, що ні. Павлусь - не найкращий приклад для наслідування. Це повний антипод справжнього українця, адже для людини позитивної характерними є риси працьовитості, щирості, любові до ближнього.