А (сполучник) мати (іменник) хоче (дієслово) научати (дієслово), так (сполучник) соловейко (іменник) не (частка) дає (дієслово) (Т.Шевченко).
Незабаром (спол.) подали (дієслово) вагони (іменник), але (спол.) пасажирів (ім.) ще (частка або прислівник. Мені здається, частка у цьому випадку) не (частка) випускали (дієсл.) з вокзалу (ім.) <span>(Л Смілянський).
</span>
І (спол.) так (мабуть, прислівник) необхідно (прислівник), щоб кожен (займенник) щомиті (мабуть, числівник) світився (дієсл.) для когось (займенник)! Бо (спол.) так (присл.) необач<span>но (присл.) себе (займ.) лише гріти (дієсл.)(А. Листопад). (тут два речення, якщо ще потрібне, я тобі зроблю)
</span>
Земля (ім.) прекрасна (прикм.) тому (здається, прислівник), що (сплучник, здається) на ній (займенник) живуть (дієсл.) дзвінкоголосі (прикметник) малюки (іменник). <span>(Ю. Бедзик).
</span>
Добра тобі. Вчись добре.
<span>Під осінніми високими зорями затихають оселі, і тепер стає чутнішою мова роси, напівроздягнених дерев і вчорнілих задуманих соняшників, що вже не тягнуться ні до сонця, ні до зірок.</span>
Убозтво мови, як правило, є зовнішньою ознакою убозтва духу. Українське козацтво - видатне явище в європейській історії. На півдні Полісся межує з Карпатським, Подільським, Центральним та Східним регіонами України. <span>Клімат Закарпаття помірно-континентальний, а завдяки Карпатам, що охороняють Закарпаття з півночі, він тепліший від інших частин України.</span>
Узимку берези сплять, сонно погойдуючи гіллям. Коли перші весняні промені торкнуться березової кори, дерева прокидаються. В них починає струменіти солодкий сік. Бруньки непомітно збільшуються, розвиваються. Одного разу поглянеш - а на вітті висять довгі зелені сережки.