Мені подобається мультфільм Маша і Ведмідь. Він такий смішний. Головна героїня -Маша, маленька дівчинка з русявим волоссям і великими блакитними очима. Воназавжди ходить в милiй рожевiй хусточці. Але під цією милою дівчинкою ховається справжня пустуха. Вона не дає спокою Міші, постійно дістає його всякими іграми, айому це не подобається. У цьому мультфільмі багато цікавих і веселих серій, вкожній щось цікаве і смішне. Я зі своєю сестричкою із задоволенням переглядаємоцей мультфільм<span>.</span>
Сказка про отрицательные местоименияВ
далеком царстве Отри-Ударность и Отри-Безударность проживали
отрицательные местоимения. Эти местоимения редко отвечали или
разговаривали. Они только показывали свои плащи, на которых были
написаны их имена.Но среди таких местоимений жило местоимение Никто. Оно все время не слушалось и хотело перейти в другое царство.Как-то к нему подошел волшебник и спросил: - Почему ты такое грустное?Никто ответило:- Потому что моё имя никогда не пригодится, и я вообще не хочу жить в государстве, где одни ни-, да не-. Волшебник улыбнулся и посоветовал:- Ты же само сейчас сказало одно из отрицательных местоимений! Попробуй не говорить целый день отрицательные местоимения.Никто кивнуло. К концу дня Никто встретилось с волшебником. Волшебник поинтересовался:- Ну как мое поручение?Местоимение ответило:<span>-
Сегодня в полдень, когда я прогуливался, ко мне подбежало местоимение
Никакой и спросило, не будет ли кто-нибудь из моих родственников
участвовать в чемпионате по прыжкам. Я ответил, что вроде бы никто! И , О
чудо! Я понял, что местоимения нужны!!! Я посмотрел на свой плащ, и там
было написано мое имя. Спасибо тебе, добрый волшебник, что объяснил на
примере. До свидания!!!»</span>
Друкарське - друк, друкарня, друкар, друкарство, друкувати, надруковано.
1. 2.
називають. оточать
полюють. втекти
женуть. захопиться
дотримуються. допливе
пірнають. вибереться
забуває. розгорне
злетіти
підмокає
добирається
стоїть
сушить
використовують
Моя мама народилася в селі, але зараз живе в місті. Коли вона була маленькою дівчинкою, то часто слухала пісні, які співала її мама, моя бабуся. І багато з них пам’ятає й досі. Наприклад, коли у мами сумний настрій, вона співає пісню:
“Зоре моя вечірняя”
Зоре моя вечірняя, Зійди над горою,
Поговорим тихесенько
В неволі з тобою.
Розкажи, як за горою
Сонечко сідає,
Як у Дніпра веселочка
Воду позичає.
Як широка сокорина
Вітки розпустила,
А над самою водою
Верба похилилась.
Ця пісня написана на слова Т. Шевченко і музику Я. Степового.
Коли я слухаю її, стає сумно, спливають образи заходу над річкою, широких схилів Дніпра; красивих дерев, які опускають свої вітки до самої води. І я думаю – яка ж красива природа в наший рідній Україні, як красива душа поета, що склав пісню; і як тонко відчув композитор смуток і надію її слів.
А більше всього мені подобається мамин голос – тихий, сумний, рідний. І я відразу хочу їй чимось допомогти або її втішити. Адже вона – моя найрідніша людина!