Як я ставлюся до людей похилого віку?
Як і багато інші, я ставлюся до стареньким і стареньким з повагою. Це наше минуле, їх не можна не поважати! Скільки в них знань, мудрості.
Адже бувають люди, точніше навіть нелюди, що без поваги ставляться до людей старше них самих! Люди без виховання, без совісті. Ви бачили коли небудь групи підлітків, що знущаються над тією чи іншою бабусею? А таких випадків дуже багато! Батьки, які не дали правильного виховання, парою винні не менше своїх же дітей!
Я зневажаю таких людей, більше того, я їх засуджую за таку поведінку.
Кожна старенька, в не залежності ветеран вона чи ні, гідна поваги!
<span>Я ставлюся до літніх людей шанобливо. Вони минуле покоління яке тепер потребує турботи!</span>
Я вважаю, що ціль кожного – стати Людиною з великої літери. Дуже важко – творити самого себе.
Аби цього досягти, необхідно усе життя вчитися. В школі, в вузах, після на роботі, весь час вдосконалюючи отриманні знання.
Але цього замало аби стати особистістю в суспільстві. Протягом всього життя людина повинна вдосконалювати себе, наближаючись до свого ідеалу. Зробити це дуже важко, але можливо. Людина помічає недоліки інших, а свої ні. Саме тому їх тяжко виправляти.
В нашому житті є люди, які можуть в цьому допомогти – батьки. Вони завжди допомагають нам у складних життєвих ситуаціях, наставляють на шлях істинний. Своєю вірою і любов'ю домагаються що сили. Батьки вчать нас допомагати іншим, не кидати в скрутних ситуаціях. Своєю любов'ю вони вірять в нас. Це дає неабиякі сили змінюватись.
З кожним роком свого життя, ми не тільки стаємо доросліше, а й розумніше, самостійніше. Через деякий проміжок часу, в нас з'являються діти, яким ми передаємо свій досвід набутий в житті.
До самої смерті людина змінюється, вдосконалює себе до свого ідеалу. Це ніколи не скінчиться, в іншому випадку людина втратить сенс життя.
ЛИСТ та ПАД, а О це суфікс походу
Нещодавно ми, учні 4-А класу, провели цікаве Свято мови.
Дівчата і хлопці старанно підготувалися: вивчили вірші про рідну мову, прислів’я та приказки, загадки. Згадали про нелегку історію українського слова, його переслідування та розквіт. Провели цікаву вікторину про рідну мову. Учні нашого класу самостійно підготували її. Нашими глядачами були учні інших класів, вчителі, батьки. Вони довго плескали нам, коли закінчився виступ. Усім дуже сподобалось.
Глядачі отримали гарний настрій. Учні дізналися багато цікавого.
_____________________
учень 4-А класу.
Не можна бити дітей.
Мені вчитель говорить не бити байдики