Упродовж попередніх п’яти років Данило Галицький двічі відмовився від титулу короля: уперше через те, що посольство застало його не на рідній землі – князь тільки-но прибув до Кракова; удруге корона була надіслана без оголошення походу проти Данилових ворогів, на що він сказав: “Рать татарська не перестає. Зле вони живуть із нами. Та як можу я прийняти вінець без підмоги твоєї?”. Джерела кажуть, що і втретє у князя не було наміру давати згоду, проте він був змушений дослухатися до слів своєї матері Анни та польських князів Сомовита й Болеслава Сором’язливого: “Прийняв би ти вінець, а ми (готові) єсьмо на підмогу проти поганих”…
Якими ж насправді були інтереси обох сторін у цій гучній події? За одними даними, згода Данила Галицького була зумовлена постійною небезпекою нападів з боку монголів, а Святий Престол, надсилаючи корону, мав на меті залучити Русь до церковної унії. Проте, інші джерела зазначають, що коронація була вигіднішою саме папському престолові: в цей час папа виношував ідею антитатарської коаліції, до якої прагнув долучити ряд інших європейських держав. Звичайно, найбільшу надію Рим покладав на Галицько-Волинську державу. Проте Данило Галицький був не стільки зацікавлений у зведенні рахунків із татарами, скільки у вирішенні стосунків із північними сусідами – ятвягами і литовцями.
Проте, як свідчать літописці, великі надії молодого короля на допомогу з боку європейських держав не були виправдані. Данилові Галицькому, як і раніше доводилося самотужки воювати з ворогом. Перебудовуючи фортеці, реорганізовуючи війська, правителеві, на щастя, вдавалося успішно боротися і перемагати монголів і без сторонньої допомоги. Тож, можливо, першопричини прийняття позитивного рішення щодо коронації лежать не на поверхні – у межах площини боротьби з монголами, а дещо глибше? У 1252-1253 роках довкола Данила Галицького склалися декілька інших політичних обставин, що спонукали його до прийняття корони: по-перше, він брав участь у війні католицьких монархів за австрійську спадщину, з метою посадити на престол свого сина – Романа. Будучи коронованим, він мав змогу виступати на рівних правах із королем Чехії та князями Польщі у цій боротьбі. Другою причиною стала війна з Литвою, правитель якої – Міндовг незадовго до цього прийняв католицизм і також коронувався. Попри всі припущення, що їх усіляко приводять історики, із упевненістю можна сказати, що важливим наслідком коронації був факт надбання рівних прав із іншими коронованими особами Європи.
1. Массовое распространение огнестрельного оружия
2. Повсеместный отказ от тяжелых доспехов
3. Появление и распространение новых тактических построений - каре, терция и прочих
4. Увеличение роли флота в связи с вооружением его артиллерией
5. При ведении войны приоритетными задачами является захват и удержание ключевых позиций (для контроля над территориями) и экономических центров (для поддержания боеспособности армии)
28 февраля 1991 год.Война в персидском заливе.Освобождение кувейта и разгром иракской армии.В ней участвовали Ирак,Саудовская Аравия,Сша.И ООН но он войну не вступал.
Стекло, судостроение, папирус, астрономия
<span>Он был очень мягким человеком, поднимал пенсии и тп, хотя средств на это особо не было. Экономику от полного краха спасали только нефтедоллары. Когда он пришел к власти, то на всех ключевых постах оказались близкие ему люди, перестановки в кадровом составе прекратились. Наступила эпоха коллективного руководства. Кадры начали старетть, увеличивался партаппарат. В конце его жизни, чиновники пользовались слабостью Брежнева к наградам, потсоянно награждали его, и он не обращал внимание на кражу средств из казны.</span>