«Ви пан, а я проста, ви багатий, а я бідна, ви возний, а я простого роду» Возний: «Ти одна заложила єму (серцю) позов на вічнії роки, і душа моя єжечасно волаєть тебе і послі нишпорной даже години». «Не багата я і проста, но чесного роду, / Не стиджуся прясти, шити і носити воду». «Моє все багатство єсть моє добрє ім’я». Виборний: «Золото — не дівка! Наградив бог Терпилиху дочкою. Кромі того, що красива, розумна, моторна і для всякого діла дотепна,— яке у неї добре серце, як вона поважає матір свою, шанує всіх старших себе; яка трудяща, яка рукодільниця; себе і матір свою на світі держить». «Лучче умерти, як з немилим жити, / Сохнуть з печалі, щодень сльози лити». «Бідность і багатство — єсть то божа воля; / З милим їх ділити — єсть щаслива доля».__ _ Наталка — матері: «Я покоряюсь вашій волі і для вас за пер- шого жениха, вам угодного, піду заміж; перенесу своє горе, забуду Петра і не буду ніколи плакати». «…Живемо і маємося, як горох при дорозі: хто не схоче, той не вскубне». «Хто живе чесно і годується трудами своїми, тому і кусок черствого хліба смачніший од м’якої булки, неправдою нажитої». Терпилиха про дочку: «…вона добра у мене дитина, вона обіщала для мого покою за первого жениха, аби б добрий, вийти заміж». Виборний про Наталку: «…всі матері приміром ставлять її своїм дочкам». «Страшно і подумать, як з немилим чоловіком весь вік жити, як нелюба миловати, як осоружного любити». Микола: «Ай Наталка! Ай Полтавка! От дівка, що і на краю пропасті не тілько не здригнулась, но і другого піддержує». «…Я сама не хочу за пана возного: до сього силою ніхто мене не принудить. І коли на те іде, так знайте, що я вічно одрікаюсь од Петра і за возним ніколи не буду». Наталка про себе: «Дівка проста, не красива, / З добрим серцем, не спесива… / Коло мене хлопці в’ються / І за мене часто б’ються».
1.Человек без одеяла-что конь без седла
2.слово дороже золота,крепче алмаза
3.Хвалился ишак конём стать, да уши помешали
4.кто обманул сегодня,-тому не поверят завтра.
Пушкин.А.С-Дубровский
1.История Владимира
2.Друзья ссорятся
3.Суд Троекурова и Дубровского
4.Смерть Отца Дубровского
5.Сгоревший дом
6.Дубровский будет мстить
7.Маша Троекурова. или Дубровский маскируется
8.Маша Выходит замуж .
9Громкий бой.
10 Дубровский покидает родную деревню
Моя родная родина это Энгельс мне тут очень сильно нравится здесь воздух как чистая вода и без него я немогу жить
Отношение Евгения Онегина к Татьяне Лариной: когда Татьяна влюбилась в него, написала ему письмо "Я к вам пишу, чего же боле, что я могу еще сказать. Теперь знаю.... ". Когда Евгений получил письмо, они встретились в саду, где Онегин сказал, что нужно быть осторожней с любовью, что он женился бы, но не по любви, в общем сказал, что он ее не любит. Потом, примерно лет через 5,когда они давно не виделись, Татьяна и Евгений, встречаются на балу (в тому моменту Татьяна Ларина вышла замуж за генерала), она уже стала статной гордой девушкой, она не показала, что до сих пор любит его, а Онегин пал к ее ногам и написал письмо ей, о том как он ее любит, на что Татьяна ответила, что она преданная верная жена.