По землі тече вода-
це весна йде молода плачуть вже сніжиночки білій пушиночки народилися з води й повернулася сюди (только пиши в столбик)
Цитатна характеристика героя.
<span>- «Султан Сулейман буде найбільший зі всіх султанів наших!» </span>
<span>- «Предсказано, що з початком кождого століття родиться великий муж, який обхопить те століття, як бика за роги, і поборе його. А султан Сулейман уродився в першім році десятого століття Геджри». </span>
<span>- «Вічно жити не буде й він. Але старе передання каже, що він і по смерті правитиме світом ще якийсь час». </span>
<span>- «Десятий султан Османів умре на львинім столі сидячи. А що він у хвилі смерті своєї оточений буде всіма ознаками влади, то люде і звірята, генії й злі духи боятимуться його і слухатимуть, думаючи, що він живий. І ніхто не відважиться наближитися до Великого халіфа. А він нікого не закличе, бо буде неживий. І так сидітиме, аж поки малий червак не розточить палиці, на яких великий султан опирати буде обі руки свої. Тоді разом з розточеним патиком упаде труп Великого Володаря. І смерть його стане відома всім». </span>
<span>- «...Наслідник Седіма Грізного, десятого султана Османів, найгрізнішого ворога християн». </span>
<span>- «...Первородний син і правний наслідник Селіма Грізного,— Сулейман Величавий,— пан Царгорода і Єрусалима, Смирни і Дамаска і сім сот міст багатих Сходу і Заходу, десятий і найбільший падишах Османів, халіф всіх мусульманів, володар трьох частей світу, цар п’ятьох морів і гір Балкану, Кавказу й Лівану і чудних рожевих долин здовж Маріци, і страшних шляхів на степах України, могутній сторож святих міст в пустині Мекки і Медини і гробу Пророка, пострах всіх християнських народів Європи і повелитель найбільших сил світу, що міцно стояли над тихим Дунаєм, над Дніпром широким, над Євфратом і Тигром, над синім і білим Нілом...» </span>
<span>- «Він був прекрасно одягнений,— стрункий і високий. Мав чорні як терен, блискучі, трохи зачервонілі очі, сильне чоло, матово-бліде обличчя, лагідного виразу, тонкий, орлиний ніс, вузькі уста й завзяття біля них. Спокій і розум блистіли з карих очей його». </span>
<span>- «Був у найвищій мірі здивований і — роззброєний. Тінь твердості зовсім щезла довкруги його уст. Велике зацікавлення сею молодою дівчиною, що так основне ріжнилася від усіх жінок в його гаремі, перемогло в нім усі інші почування» </span>
<span>- «Молодий султан знав, що в цілій величезній державі його нема ні одного дому, ні одного роду мослемів, з котрого найкраща дівчина не впала б йому до ніг, якби лиш проявив охоту взяти її до свого гарему. Він дуже здивувався, що трут, одна з його служниць,— ба, невольниця! — може мати такі думки...» </span>
<span>- «На нім був чудовий, синій туркус, що хоронить від роздратування й божевілля, від отруї і повітря, що дає красу і розум, і довге життя та й темніє, коли його власник хворий». </span>
<span>- «...І перша, і друга любов може стати отруєю, коли не поблагословить її Бог всемогучий». </span>
<span>- «...Я ще не зустрічав такої гордої дівчини ні жінки. Ніколи!» </span>
<span>- «Падишах Сулейман біг за нею, як біжиться за долею, за щастям: всім серцем своїм і всею вірою». </span>
<span>- «Настя: “— А Сулейман? Цікаво, яка його душа — там — у самім нутрі?”». </span>
<span>- «Настя: “— Ти володар великої держави, а я никла квітка... Таких, як я, багато, таких, як ти, нема...”». </span>
<span>- «Настя: “Знала, що режим у гаремах був суворий, але не сподівалася аж такої страшної кари за свою образу. Очевидно, султан мусів уже заявити суддям, що її обида — се обида його і його дому”». </span>
<span>- «О, Хуррем! Коли не зломлю страхом сеї ненависті, то вона буде вибухати проти тебе що раз, то грізніше. Се, що вони зробили тепер, тільки початок вибухів. Я знаю своїх людей!». </span>
<span>- «Перед ним відкрився немов замкнений досі й зовсім йому невідомий, новий огород душі його любки, в котрім цвіли квіти, яких досі не стрічав».</span>
Вимірюється ::::::::::::::::::::::::::::::::::: Відданістю
Сжато сюжет произведения.
Хищной Щуке в суде предъявлено обвинение. Она настолько провинилась («того заела в смерть, второго ободрала»), что ее преступление уже нельзя будет прикрыть - «концов нельзя похоронить». И все же Лисица, как адвокат, чтобы помочь хищнику, предложила судьям «вражескую Щуку утопить». Благосклонность Лисицы определена не только сословной солидарностью:
А слух в роще был такой, Что будто щука и зачастую, Как только сделается темненько, Лисицы и шлет - то щупачка, то сотенку карасиков живеньких или линей хорошеньких...
Судьи прислушались к предложению Лисицы и вынесли соответствующий приговор.
Композиция.
Введение. За преступную деятельность Щуку силком представили к суду. Описание судей. Тайная связь Щуки и Лисицы.
Основная часть. Судебный процесс над Щукой. Вынесен приговор, действие которого приостановлено.
Окончание. Новый приговор судей по предложению Лисички: «В реке вражескую Щуку утопить!» Что и было выполнено.
Обсуждение содержания басни с вопросами:
• Что вам известно о суде как законодательном органе власти?
• Какой вред был причинен Щукой жителям пруда? («Того заела в смерть, второго ободрала»).
• Каких усилий было приложено для того, чтобы поймать Щуку? Как об этом сказано в произведении?
(Толпой в суд притащили, даже чубы мокрые стали...).
• О чем свидетельствует описание судей? Собственные мысли обоснуйте.
• За что упрекали Лисицу относительно ее тайной связи с Щукой?
(Лисице то шлет - это щупачка, То сотенку карасиков живеньких Или линей хорошеньких).
• Почему Лисица в суде с одной стороны предложила страшное наказание Щуке, а с другой ей помогла?
• Чем объяснить то, что судьи во время вынесения приговора Щуке, послушались Лисицу? Собственные соображения обоснуйте.
• А над кем бы вы осуществили суд в произведении? Свою мысль мотивируйте.
• Что имел в виду Л. Глибов, высказывая следующее: «Как не мудрствуй, а правды нигде нельзя похоронить...?».
• Из-за чего, на ваш взгляд, в басне не указано, кто конкретно подал «бумагу» в суд на Щуку? Личные мысли обоснуйте.
• Чему нас учит эта басня? Чем она актуальна и сегодня?