з його творчего доробку вібомо 107 байок , понад 50 загадок , 14 акровіршів , ліричні поезії. Твори для дітей поет друкував у Львівському журналі "Дзвіночок" під псевдонимом Дідусь Кенир.
Кость – маленький хлопчик, незаконно нарожденной хлопчик пана. Він пас панських корів і жик на кухні. Кость схожий на “забитого боязкого собаку”, що вишкіряє зуби й гавкає або гарчить в обличчя кожному, хто насміхається з нього, безправна, зацькована, несправедливо ображена й принижена усіма дитина.
Портрет Костя: Зеленкуваті, вузенькі, глибокі оченята його не одривались, а губи роззявились, і з-за них виглядали ріденькі, гостренькі зуби. Здавалось, що він як укусить, то мусить страшно боліти, більше, ніж від кого другого. Але Кость ніколи не кусався. Хто б і як його не бив, він ні за що не кусався. Се був кумедний-таки хлопець!
Кость здається кумедним (тобто дивним) у очах оточуючих, бо ніколи не плаче, не кусається, коли його б’ють. Людям не зрозуміла така недитяча терплячість, стійкість і мужність хлопчика, яку вони сприймають як впертість, називаючи його “кам’яним виродком”.
1)Звертання: «Гей, нові Колумби й Магеллани», «Кораблі!..», «Україно!..», «Друзі!..».
2)Риторичні оклики: «Напнемо вітрила наших мрій!» «Кораблі! Шикуйтесь до походу!»«Нидіє на якорі душа!» «Півень землю всю не розгребе!» «Шкварити байдужість на вогні!»
3)Риторичні запитання: «Хто сказав, що все уже відкрито? Нащо ж ми народжені тоді?» «Як нам помістити у корито Наші сподівання молоді?»
4)Метафори: «кличуть … у мандри океани», «бухту … облизує прибій», «сподівання помістити», «нидіє… душа», «б’ються груди», «вітер… не остудить».
5)Епітети: «молоді сподівання», «рідний народ», «духовні острови», «вітри тужаві».
6)Тавтологія: «відкрито вже відкрите».
Весілля називають «народною драмою», оскільки в ньому поєднувалися мораль та світогляд, родинні та суспільні стосунки народу на кожному етапі його розвитку.
Джерело: https://dovidka.biz.ua/chomu-vesillya-nazivayut-narodnoyu-dramoyu/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua
<span>
«…Молодий
гірняк»; «…перший удалець на всю
тухольську верховину, син тухольського
бесідника Захара»; «…всюди він був, де
його потрібно, всюди вмів зробити лад
і порядок. Чи то між своїми товаришами
тухольцями, чи між боярами, чи між їх
слугами… усюди був однаковий, спокійний,
свобідний в рухах і словах, мов рівний
серед рівних. Товариші поводилися з ним
так само, як він з ними, свобідно,
несилувано, сміялись і жартували з ним.
…Боярська служба… поважала за його
звичайність і розсудливість»; «…його
хороше, сонцем обпалене і здоровим
рум’янцем осяяне, одверте, щире лице»</span><span>
</span>