День був божевільним, як і попередня ніч. Вона не знала, як тепер дивитиметься в очі свекрусі, а свекору тим паче. Але потрібно жити далі, головне щоб Омелько не розтризвонив про це по всьому селі, адже їй не потрібна була слава, ще й така. Мотрю ніколи не приваблювали на стільки старші чоловіки, але після того, як Карпо почав спиватися вона була ладна звернути на себе увагу будь яким способом. Хто ж знав, що все оберенеться ось так. Після того, як в їх забите село провели інтернет, люди збожеволіли, як і Мотря. Омелько хотів лише заробляти, тому і запропонував стати його колегою, а вона погодилася, навіть не знаючи, що з цього вийде. А вийшло так, що ці фото тепер могла побачити ледь не кожна собака села, та що там села, усього світу. Було лише одне спасіння, а саме - обличчя видно не було. Дівчина мріяла про те, щоб можна було повернути час назад і просто послати куди подальше цього старого збоченьця. Як говориться - якби молодість знала, а старість могла.
- Ви обіцяли, що видалите це, як ви могли?- почала Мотря, як тільки помітила Омелька, але йому було байдуже. Чоловік сказав лиш, що не винен, адже не розраховував, що вийде саме так, та і він був під градусом.
Найбільше дівчина боялась, що ці фото попадуть під руку Карпові, адже він точно знав, як його дружина виглядає без одягу. Мотря тепер була навіть рада, що її любий чоловік любить випити і незвертає на неї жодної уваги.
Також вона була вдячна Мелашці, яка хоч і знала про все, але не розповіла нікому. Як жаль, що Мотря так тільки думала.
Маруся уже більше тижня косилася на неї своїм скляним оком і лише сьогодні невістка зрозуміла в чому річ. Також вона розуміла, що свекруха нікому нічого не розповість, адже як-не-як, а це її родина.
(Честно говоря, дальше мне просто лень. Я не могу этого представить. Это на столько угарно... Мне говорят, что я неплохой фикрайтер, но на такое я не способна. Простите)
Чудовий Дніпро у тиху погоду, коли вільно і плавно мчить крізь ліси й гори повні води свої. Ані ворухнеться, ані загуркотить. Дивишся і не знаєш,іде чи не йде його велична широчінь,і здається,неначе увесь вилитий він із скла і неначе блакитний дзеркальний шлях, плине і в`ється по зеленому світу. Любо тоді й жаркому сонцю гляути з височини і опустити промені у холод склянихвод, і прибережним лісам яскраво відбитися у водах. Зеленокудрі!
Сьогоднi вiн працював до сьомого поту.Якщо так , то можеш йти на всi чотири сторони. Ти повинен швидко сходити до магазину, щоб одна нога тут, а друга там.У тебе знов п'яте через десяте, нiчого не вивчив. Ти настiльки не поcтiйна, що в тебе сiм п'ятниць на тиждень.
На сьомому небі від щастя. Згідно космогонії давньогрецького
вченого-энициклопедиста Аристотеля небо ділиться на сім сфер. На них
розташовуються різні небесні світила, зірки, сузір'я, планети. А під
найдальшої сферою філософ, по суті, мав на увазі рай і вічне блаженство.
Саме туди потрапляють душі померлих. Стан, близький до надлишку щастя,
людина здатна випробувати і живцем, тоді і згадують це саме «сьоме
небо».
<span>Це вираз здійсненно і на землі. Людина
народжена для того, щоб приготувати себе для зустрічі і проживанню на
небесах з Ісусом. Коли з ним зустрічаєшся на землі в молитві, то
відчуваєш світ, спокій, умиротворення, невимовне щастя від спілкування з
Ним.</span>
холод (який?) великий, потеплінням (яким?) швидким , боки (які?) різні, день (який?) вітряний.<span />