Краса – це оточуючий нас світ, такий звичний і такий дивовижний у своїй неповторності. Природа рідного краю викликає захоплення. Нею милуєшся нею захоплюєшся.
Подивіться на рідні простори. Скільки в них сили і краси. Іноді звичний пейзаж раптом відкриваються перед тобою із зовсім несподіваного боку, таким, яким ти його зовсім не знав і ніколи не бачив. Багато разів ходив повз цю берізки і не помічав, як вона прекрасна в променях призахідного сонця, коли її вершина виблискує золотом. Як ніби хтось надів на неї золотий вінець.
Это значит что те люди о которых так говорят очень открытые честные и не могут солгать
Похож на образ жизни варваров и самих греков, только очень древних. Они - дикие пастухи и (по словам Гомера) людоеды. Сочувствия у Гомера к ним не наблюдается. Одиссей спас себя и своих подчиненных, ослепив циклопа.
Роман<span> англійського письменника Джонатана Свіфта (1667-17545) «Пригоди Лемюеля Гуллівера» - гнівна сатира на </span>державний устрій<span>, громадські порядки і звичаї Англії ХVIII століття. Пригодницька </span>фабула<span> роману з використанням мотивів і зразків народних казок зробили його настільки цікавим, що він став однією з найбільш улюблених і поширених книг. </span>
<span>Спираючись на все вище сказане, можна зробити висновок, що в цій гнівною і пристрасною книзі </span>письменник<span> жорстоко висміює і бичує державний устрій, громадські порядки і звичаї сучасної йому буржуазно-дворянської Англії. Він викриває паразитизм і лицемірство панівних класів, жорсткість, корисливість і егоїзм багатіїв. </span>
<span>«Подорожі Гуллівера» справді є узагальнюючої сатиричної картиною сучасної європейської дійсності. Вигадка Свіфта і його винахідливість невичерпні. У яких тільки переробках не побував його Гулівер! Але за всіх обставин, комічних і жалюгідних, він ніколи не втрачає розважливості і холоднокровності - якостей, типових для середнього англійця XVIII століття. Але часом спокійний, урівноважений </span>розповідь<span> Гуллівера розцвічується блискітками лукавого гумору, і тоді нам чується глузливий голос самого Свіфта, який ні-ні, та й визирне з-за спини свого героя. А іноді, не будучи в силах стримати обурення, Свіфт і зовсім забуває про Гуллівера і перетворюється на </span>суворого<span> суддю, чудово володіє такою зброєю, як отруйна іронія і злісний сарказм. Пригодницька фабула пригод змушує читачів стежити з напруженою увагою за небувалими </span>пригодами<span> героя і захоплюватися невичерпною фантазією автора. </span>
<span>Складаючи свій </span>роман<span>, письменник використав мотиви і зразки народних казок про карликів і велетнів, про дурня і брехунів, а також широко поширену в Англії XVIII століття мемуарно-пригодницьку літературу - книги про справжніх і уявних </span>подорожах<span>. Все це зробило твір Свіфта настільки цікавим і цікавим, що сатиричний філософський роман, роман виключно глибокодумний і серйозний, став однією з найвеселіших, улюблених і поширених книг. </span>