<span>В этом стихотворении Николай Заболоцкий утверждает, что только природа вечна, а все человеческое в этом мире приходящее. Только природа, вобрав в себя все прекрасное, как дивная птица лебедь, сильна и неповторима.</span>
<em> 1)</em><span><em>Джордж Байрон родился 22 января 1788 года в Лондоне в титулованной, но бедной семье. Первое образование в биографии Байрона было получено в частной школе. Затем стал обучаться в классической гимназии, школе доктора Глени (там проявилось большое стремление к чтению) , школе Хэрроу. В этой школе было написано несколько стихотворений Байрона. </em></span>
<span><em>2)В 1807 году лирика Байрона была впервые опубликована. В ответ на жестокую критику, вышедшую только через год, в 1809 было издано произведение Байрона «Английские барды и шотландские критики» . После путешествий была опубликована поэма Байрона «Чайльд-Гарольд» , очень быстро получившая успех. </em></span>
<span><em>3)Затем в биографии Джорджа Гордона Байрона было издано несколько поэм (например, «Корсар» , «Лара») , сатир. В 1815 году женился на мисс Милбек, которой дважды делал предложение. Вскоре после рождения дочери пара развелась. </em></span>
<span><em>4)В 1816 году Байрон уехал из Англии. Жил в Швейцарии, Венеции. В тот период в биографии Джорджа Байрона были написаны произведения: «Пророчество Данта» , «Марино Фальеро» , несколько частей «Дон-Жуана» , «Каин» , «Видение страшного суда» , «Вернер» , «Остров» и многие другие. Познакомившись в Женеве с графиней Гвиччиоли, некоторое время счастливо прожил с ней. </em></span>
<span><em>5)В 1823 году отправился в Грецию после начала там восстания. Желая помочь стране освободиться, даже продал свое английское имущество. Затем Байрон простудился, а в апреле 1824 года скончался.<u /></em></span>
В каждом человеке или животном должна быть человечность
Прочитал рассказ А. Платова "Никита". Этот рассказ учит нас быть добрее ко всему неживому и вселять в них жизнь. Этот рассказ заставляет задуматься о том, какие мы : добрые или злые? Он вызвал у меня чувства доброты. Мне показалось это произведение весьма интересным, т. к. Никита- очень смешной мальчик.
Василь Голобородько біографія скорочено Народився 7 квітня 1945 року в селі Адріанополі на Луганщині. У 1963 році закінчив середню школу-інтернат. У 1964 вступив на українське відділення філологічного факультету Київського університету. 1965 року став студентом Донецького педагогічного інституту, звідки на початку 1967 року був відрахований за наказом ректора з формулюванням: «за дії несумісні зі званням радянського студента». Ці дії полягали в тому, що поширював у Донецькому університеті серед студентів роботу Івана Дзюби «Інтернаціоналізм чи русифікація», про що секретар Донецького обкому КПУ доповів у ЦК КПУ в «інформації» від 30 січня 1967. Влітку 1967 року була спроба продовжити здобувати вищу освіту в Літературному інституті в Москві, але, попри те, що успішно пройшов творчий конкурс, Голобородька не допустили до вступних іспитів. Вірші розпочав друкувати 1963 року, коли в республіканській пресі з’явилося кілька добірок віршів. Перша поетична книжка «Летюче віконце», яка готувалася до друку в одному з київських видавництв, була знищена вже набраною для друку через незгоду автора співробітничати з органами державної безпеки (КГБ) колишнього СРСР. Від 1969 року і аж до 1986 року твори Голобородька не друкували в Україні. У 1968–1970 роках перебував на військовій службі в будівельних загонах на Далекому Сході. Після того працював на шахті та в радгоспі в рідному селі. 1988 — Голобородька прийняли до Спілки письменників України. 2001 року здобув вищу освіту в Луганському державному педагогічному університеті імені Тараса Шевченка. Проживав у Адріанополі, а близько 2004 року перебрався до Луганська. Через бойові дії на Сході України в 2014 році став вимушеним переселенцем. Твори Василя Голобородька «Летюче віконце» (1970); «Зелен день» (1988); «Ікар на метелекових крилах» (1990); «Соловейків теремок» (1991); «Калина об Різдві» (1992); «Слова у вишиваних сорочках» (1999); «Міфопоетична трансформація українського обряду сватання в українських народних казках» (2002); «Посівальник» (2002); «Українські птахи в українському краєвиді» (2002); «Дохла кішка» (2004); «Летюче віконце» (Вибрані вірші) (2005); «Ми йдемо» (Вибрані вірші) (2006); «Віршів повна рукавичка» (2010); «Зозуля масло колотить» (2010); «Білі кімнатні рослини» (2013);