Прогулянка містом Минулої суботи я і шестеро моїх друзів домовилися погуляти вулицями міста. Чимало людей гуляє тут у вихідні, бо місто наше дуже гарне, особливо історичний центр. Четверо друзів і я прийшли вчасно, а двоє - подзвонили і попередили, що запізнюються. Ми домовилися зустрітися у центральному парку. Ми повільно йшли центральною вулицею, коли побачили, що два хлопця, що йшли нам назустріч, почали свартися. Ми підійшли і спитали, у чому справа. Виявилося, що вони не сварилися, а сперечалися щодо того, куди піти далі - у кіно або до парку. Ми познайомилися і почали розмовляти. Двоє з наших хлопців відразу теж захотіли у кіно, але я пригадав, що найближчий кінотеатр закрито на ремонт. Тоді ми всі семеро пішли до парку. Двоє друзів, що запізнювалися, скоро прийшли, і ми вже гуляли у парку вдев'ятьох.
Одного разу я скуштував агрус, він виявився таким кислим і смачним!... Дзига кра-сива і забавна іграшка, якою полюбляють гратися малі діти. Одного погожого ранку я вийшов на ганок і спостерігав як красиво сходить сонце.
Тут пахло нагрітою землею, соняшниками, кропом. Жалем здавило серце. В душі заніміло та стерпло. Повіяло осінніми вітрами. Вітром шпурляло у вікна сніжинки. В залі було затишно. Василині чомусь було соромно.