Анафора - Стилістичний прийом, що полягає в повторенні тих самих звуків, слів, речень на початку двох або кількох суміжних рядків, строф, фраз.
Гіпербола - Незамкнеиа крива з двох віток, що утворюються при перетині площипою обох порожнин конуса.
Персоніфікація - Надання предметам, явищам природи або поняттям властивостей людини, тварини; уособлення.
Епіфора - Стилістичний прийом, який полягає у повторенні однакових виразів, слів або звукосполучень у кінці суміжних або близько розміщених рядків, строф для посилення виразності й мелодійності мови художнього твору; протилежне анафора.
Е́пос — різновид літературного роду, що оповідає про події, котрі нібито відбувалися у минулому.
Кожна людина наділена якимось здібностями та вміннями. Одні з нас,
виявивши свій хист, намагаються його розвинути та вдосконалити, а інші
просто сприймають його як належне і нічого з цим не роблять. Одразу
спадає на думку притча про таланти. Бог наділив трьох людей різною
кількістю талантів. Одному віддав їх аж п’ять, другому дісталося два, а
третьому – один. Власник п’яти талантів непосильною працею зміг
примножити їх ще п’ять. Той, кому дісталося два таланти, також зміг
збільшити їх кількість в два рази. А той, кому дістався один талант
просто закопав його в землю. І коли прийшов час відповідати перед
Творцем за свої успіхи, власник одного закопаного таланту не зміг
показати якийсь результат, адже нічого не робив зі своїм талантом. Тоді
від нього було забарно і той єдиний талант, його передали людині, яка з
самого початку мала їх найбільше і змогла примножити.
Так і в житті буває: одні люди прагнуть вдосконалення, хочуть
покращити своє життя, і з цією метою працюють над собою, розвиваються,
вдосконалюють свої вміння і навички. А є люди, яким байдуже. Маючи певні
здібності, вони ніяк над ними не працюють, не докладають ніяких зусиль,
а тому просто закопують свої таланти в землю. Рано чи піно їм
прийдеться відповідати за своє неробство, але вони цього не розуміють.
Будь-яка людина, яка може рухатися, дихати, харчуватися вже має
безліч шансів аби розвивати себе в цьому житті. Звичайно не всі цим
займаються, бо ж легше звинувачувати владу, суспільство, когось
конкретного в своїй безвиході. А винна насправді людська лінь і,
можливо, страх, що щось не вийде, але, я вважаю, він також частково
породжений лінню.
Тому
не варто боятися починати чимось займатися. Зараз є безліч варіантів і
можливостей. Співайте, танцюйте, займайтеся рукоділлям чи науковою
діяльністю, якщо в вас до цього лежить душа. Не бійтеся, що в вас щось
не вийде. Набагато страшніше, коли ви взагалі нічого не спробуєте.
Патріот, незалежно від того, в який час він живе, у воєнний або мирний, це людина, яка не просто любить Батьківщину, Вітчизну в думках, а той, хто намагається робити все можливе, щоб країна процвітала, щоб у країни і її жителів було майбутнє. Патріот-це той, хто не шкодує сил, а часом і життя, щоб країна була незалежною. Це той, хто завжди готовий стати на захист кордонів країни, якщо це буде потрібно. Патріот – це той, хто цікавиться історією країни, в якій він живе, знає традиції, культуру, рідну мову. Це люди, хто знає своє коріння, хто шанує пам’ять тих, хто віддав своє життя за наше щастя. Ось ця людина дійсно гідна називатися патріотом.
Так, ми не обираємо Батьківщину, але вже з самого дитинства ми до неї прикипаем душею і тілом, ми любимо місто, в якому почалася наше життя, нас тягне додому, на рідну землю, на малу Батьківщину, а все тому, що ми любимо свою Вітчизну.Про свій патріотизм не обов’язково кричати на весь світ, мало того, справжні патріоти цього і не роблять, вони мовчки, не розмовами, а справами, показують свій патріотизм.
Що сьогодні можемо зробити ми, будучи школярами, для своєї країни? Можна почати з малого, наприклад, активно приймати участь в організованих суботниках, ми можемо не смітити по під’їздах і на вулицях. Ми можемо наводити лад у своїх дворах, парках і скверах, стежити за пам’ятками історії, за братськими і солдатськими могилами, ми можемо стати добрішими, підтримувати один одного і йти до спільної великої мрії – мрії зробити нашу Батьківщину ще більш світлою, красивіше, багатше. Ось тоді і про нас скажуть: «Це патріоти своєї країни»
Кожна пора року по-своєму гарна. Але весна мені подобається найбільше.
У природі все ніби пробуджується: зеленіє, зацвітає, щебече. Сонце стає теплішим та ласкавішим. Більше сонячних днів. Вони стають довшими. Вже не женуть додому ранні сутінки. Це особливо відчувається після зими. Можна зустрітися з подругами, погомоніти.
Ось чому мені подобається весна.
<span>
</span>
Мій останній шкільний твір
Школа і ми
Гортаючи книгу Ореста Субтельного
Мій улюблений український поет Богдан-Ігор Антонич
Я вийшов на пошуки Бога
Війна та насильство у нашому житті
Державний гімн України
«Україно — ти моя молитва»
Екологія і суспільство
Природа і людина