Твір «Весняні квіти»
З настанням весни природа оживає. Тане сніг, повертаються перелітні птахи, земля вкривається зеленою травою. Навесні зацвітають усілякі квіти - спочатку проліски, потім кульбаби та конвалії, тюльпани, нарциси, а в травні розпускаються пишні півонії та розкішні троянди. Більш того, цвітуть у садах дерева й кущі, що влітку й восени радуватимуть нас стиглими та смачними плодами.
Навесні квіти повсюди - на доглянутих клумбах, галявинах у лісі, вони ростуть навіть з тріщин в асфальті. Ось ціла полянка кульбабок - маленькі яскраво-жовті пухнасті квітки розкриваються назустріч весняному сонця. А ось у кого-то в саду ціла плантація різнокольорових тюльпанів - червоних, рожевих, жовтих ,білих, різного розміру та форми, гладенькі та бархатисті, в смужку, із рваними краями... Кожна квітка пахне по-особливому, і повітря навколо наповнюється їхніми солодкими ароматами, які підхоплює вітер і розносить навкруги.
Мені особливо до душі густі лози троянд, які обплітають арки та паркани. Їх кущі густо усипані пишними запашними квітками. Троянди бувають різні - насичено-жовті, незвичайні рожеві, білосніжні. А до Дня Перемоги всюди зацвітає бузок. Його високі кущі зверху і з боків усіяні суцвіттями, що складаються з безлічі дрібних квіточок. Запах у бузку дуже яскравий і насичений.
Весняні квіти красиві та різноманітні. Вони справжня окраса природи, її святкове вбрання.
<span>
Read more: <span>http://ycilka.net/tvir.php?id=520#ixzz451x0TksQ</span></span>
Ху́хи — лісові духи в слов'янській міфології. В уяві слов'янських народів добрі духи, що за своїм зовнішнім виглядом схожі на маленьких пухнастих зв
Хуха-моховинка це дуже маленька й легенька лісова істота.Вона м’яка на дотик,вкрита довгою зеленою вовною,має голі мордочку і лапки.Хуха маленька як кошенятко.Вона вірна й товариська,якщо у якоїсь тваринки лихо — завжди допоможе.Ще вона дуже працьовита.
Хухи мають здібність змінювати забарвлення своєї шерсті в залежності від того місця, де вони перебувають. Якщо вони перебувають серед трави, їх шерсть стає зеленою, а серед осіннього листя, піску, чи старої хвої - жовтою, серед весняних кущів глоду - рожевою, біля вересу - ліловою, на снігу - білою, а у воді - прозорою.
Ответ:Добро і краса - основа життя людини на землі
На мій погляд, кожна справжня людина прагне досконалості, тобто добра і краси. А як же інакше? Якщо людина не прагне чогось високого, то, на мій погляд, це вже не людина, а просто тварина, що вміє розмовляти і носить одяг. Що, крім краси і добра, може бути основою життя?
Багатство? Зрозуміло, що без грошей не проживеш, але чи є вони ціллю людського життя? Як на мене, ні. Гроші - це лише засіб, щоб досягати цілей та уникати частки проблем. Не більше, не менше.
Для людей природно замислюватися над тим, що залишиться після них. Чи залишать вони світ кращим, досконалішим, ніж він був до них? Чи привнесуть вони у світ щось корисне для людей - або просто гарне? Якщо так, то життя було не марним. А ні, то навіщо тоді прожила людина своє життя?
Объяснение:
Ідея: знайомство читачів з дивовижним світом рідної природи;уявлення про життя українського села.
Тема:Зображення любові до своєї землі, до найменшої травички на стежині, що веде до рідної домівки, до струмочка, що жебонить під горою.