- привіт, Павлусю
- доброго здоров'ячка, читачу
- хотів(-ла) запитати, як тобі вдалося на протязі всього твору, не здаватися, йти до мети, навіть коли план з врятування сестри завдавав поразки?
- це великою мірою залежить від роки дитинства, з малого віку я наслухався чудових розповідей дідуся про славних козаків, вчився їздити верхи та орудувати зброєю
- а що ж робити, якщо виріс в сучасній родині, де освоєння зброї не входить до обов'язків людей?
- читачу, це лише частина мого успіху, це не так і важливо, головне, щоб в твоїй душі було лише добро, щоб ти ріс в люблячій родині, де тебе поважають і з дитинства привчався до самостійності та обрав благородну мету свого життя
- що ж це за мета?
- ти повинен взяти за обов'язок берегти Батьківщину, у разі небезпеки, йти на самопожертву заради рідних тобі людей, вміти протистояти ворожим проханням зрадити віру за гроші, плекати рідну моау, лише тоді, у разі виконання цих слів, ти станеш справжнім "Українцем"
Олесь уявив
собі, як гарно зараз у лузі, і побіг у верболози.
Там він
блукав до самого вечора. Обмацував холодні пташині гнізда, їв мерзлу калину,
доки не набив оскоми. Потім шукав осикові трухляки, ховав за пазуху і, нап’явши
пальтечко на голову, дивився: світять чи не світять? У кущах, заплетених
осокою, шарудів вітер, попискували миші; а в березі терлись одна об одну
вільхи, сповнюючи луг тривожним стогоном.
Сонце
пробило у хмарах над байраком вузеньку ополонку, яскравим променем стрельнуло
на левади. Олесь радісно мружився йому назустріч, зводив очі до перенісся,
ловлячи золоту мушку на кінчикові носа.
Надвечір
хмари опустилися нижче, а тополі над селом повищали і набрали войовничого
вигляду. Треба було йти додому. Олесь грядками вибрався на вигін і став чекати,
доки випустять школярів.
тема: взірець для творчої людини - природа, у якій все гармонійно поєднане, включене в життєвий коловорот.
Ідея: захоплення красою навколишнього світу і біль з приводу відсутності душевної гармонії, заклик шанувати природу, тому що все минеться, а людина все одно буде бажати гармонії з довколишнім світом.
жанр:<span>пейзажна лiрика</span>
художні засоби:
епітети:<span>визнаних взірців,<span>творчого споко,дні вересневі</span></span>
порівняння<span> – як від озер, порослих осокою.</span>
інверсія<span> – дні вересневі</span>
риторичні запитаття - хто ж твоїй науці допоможе <span>На певний шлях ступити з манівців?</span>
Римування:<span> перехресне</span>
Віршований розмір:ямб
збірка"Рання осінь"
рік написання<span>1927</span>
Дружба - як діамант. І кощтує дорого, і зустрічаєтся рідко, і підробок дуже багато. Дружба - це почуття, яке можуть відчувати тільки справжні друзі між собою. Але, на жаль, інколи дружба - не дружба, а тільки підробка. Якщо людина не відчуває справжньої дружби до іншої людини, то це просто підробка дружби, як підробка діаманту. А справжній дружбі немає ціни. Вона безцінна. І красива.