Епітети: «країна пишна, вільна, щастям горда»; «непідкупні уста», «щира» дяка.
<span>Метафора: «уряд «блюде» закони».</span>Порівняння: «дба про всіх, немов про рідних».
Повтори: «у остросі...», «держиморда...», «батогами...», «та не вголос», «тільки бідних...», «Русь єдина...», «в Сибіряку...», «крім своєї...».
<span>Сатира, сарказм.</span>
400. ты смеешься?15 б хватит врать бесите.
<span>Людське життя для історії — це тільки мить. А для людини — піт праці і кров боротьби, це радощі й страждання. Про них наяд чи напишуть майбутні історики. Можливо, узагальнять словами «війна», «робітничий рух». Для ліричного ж героя поезії — це живий біль, жива рана, і не треба її ятрити порожніми фразами. Мабуть, тільки письменникові під силу передати людські почування, історію «підтятої» людської душі.</span>
Мій улюблений герой - Ява. Він дуже сміливий і добрий хлопчина. Найбільше мені сподобався епізод, коли вони з Павлусем загубилися в кукурудзі.
<span> Леонід Глібов </span><span> написав </span>