Петро — «орел не козак». Він до того гарний, що красуня Леся не спускала з нього очей, а в тих очах «сіяла й ласка, й жаль, і щось іще таке, що не вимовиш ніякими словами». Мужність, хоробрість Шраменка вражають навіть старих козаків: «не кожен здатен під кулями велику ріку перепливати»… У ту пам’ятну ніч, коли Кирило Тур викрав Лесю, Петро подався навздогін і, відстоюючи дівчину, бився із зловмисником не на життя, а на смерть.
Твір Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» вражає тим, що
детально охопив усю соціальну проблематику. Цей твір вражає не тільки
свою актуальністю в будь-який час, але й і гарно розкритими образами, що
дає змогу зрозуміти краще головню ідею та зміст. Зараз спробуємо
порівняти два дуже суперечливих образи: Чіпки і Грицька.
Свій життєвий шлях Чіпка та Грицько починали однаково: вони були
однолітками, з бідних родин, відмінністю було те, що Грицько – сирота.
Але згодом, коли вирішували долю, Грицько пішов на заробітки, і
поступово, через жагу до багатства, у нього з’являється скупість,
жадібність. Якщо метою Чіпки були пошуки правди та служба суспільству,
то метою Грицька – одружитися на багатій дівчині.
Чіпка не погоджується підкорятися, але у пошуках правди, він повертає
на поганий шлях, в той час як Грицько тихо живе, нічим не переймаючись.
Чіпка, розчарувавшись у житті, стає вбивцею, деградує. Але у повстанні
селян себе гідно проявляє, на відмінну від Грицька. В результаті Чіпку
вбили, а Грицько хизувався своїм боягузтвом.
<span>Отже, не зважаючи на те, що ці персонажі росли в одному середовищі,
вони абсолютно різні, як за характерами, так і за життєвими позиціями.
Вони йдуть за абсолютно різними стежками. Єдине спільне те, що ці стежки
однаково не праведні. Не зважаючи на те, що Чіпка став вбивцею та
займався поганими справами, розчарувавшись у світі, читачам він ближче,
ніж підлий та боягузливий Грицько. Адже Чіпка намагався знайти правду та
справедливість, зрозуміти не чесність світу, а не знайшовши відгуку,
просто зламався як особистість. А Грицька це ніколи не хвилювало, від
міг лише зраджувати та заздрити. Тому і стає прикро, коли Чіпка, який
все ж був непідкореною людиною зі стержнем, помирає, а Грицько, через
свою втечу, залишається жити як і раніше.</span>
<span> Важко описати що таке щастя взагалі. Це, напевне, той стан душі коли світ навколо в найяскравіших кольрах і посмішка не зникає з обличча. Як приємно робити щасливим інших, дарувати своє добро, допомагати і просто усвідомлювати, що в наших власних силах зробити своє життя і життя інших хоч трішки кращим. </span>
Я вважаю, що думука Олекси Стороженка була невірною, бо неможна забувати про своїх батьків навіть у разі найбільшого щастя. Адже вони вкллали в нас всю свою душу. Також не потрібно зупинятися та запислюватися про якийсь один успішний випадок, тому що після високих злетів зазвичай буватють високі падіння. Людина все своє життя повинна крокувати до кращого життя будь-яким шляхом, розвиватися, вдосконалюватися. Це й є сенсом життя - розвиток. Адже залишатися на одному й тому самому рівні - безглуздо.
Я лежу, сповитий темiнь-темнотою, i слухаю, як вiн бавиться. Крива дорiжка вела до Череваневою хутора, Хмарища. Воно таки й справдi смерком тут небезпечно. День був ясний, сонячний, проте холодний. А воно... пройшов i мiсяць, i другий - ни.