Ответ:
Чому п'єса так припала до душі глядачеві? Бо вона відображувала реальне народне життя, із яким кожен глядач стикався кожного дня. Навіть більше: кожен жив цим, тож, побачивши на сцені власні болі та переживання, зрозумів і полюбив це твір.
"Наталка Полтавка", як ми бачимо із заголовку, оповідає нам про долю звичайної української дівчини. Наталка працьовита і щира, чуйна і дотепна, розумна і �расива як зовні, так і душевно. Наталка щиро кохає Петра, вона віддано чекає на нього кілька років. Проте обставини тиснуть на дівчину, мати схиляє до шлюбу з іншим. Прекрасно описує автор і душевні переживання Наталки, і громадську думку, згідно з якою шлюб за розрахунком сприймається як цілком нормальне явище. Але найбільше захоплення викликає сила духу Наталки, яка не хоче коритися долі, хоче сама творити свою долю, здобувати своє щастя
Объяснение:
Паспорт твору:
Літературний рід: Лірика.
Період творчості: Дана поезія написана під час перебування письменника в казематі у 1847 р.
Жанр: Ліричний вірш
Ідея: віра письменника у неминучість повалення царського гніту, відродження України.
На уроці українськой літератури ми прочитали оповідання Григіра Тютинника Дивак.Він мені дуже сподобався,
але більше сподобався сам Олесь.Цей хлопчик дуже любив природу,він сприймав її,як живу істоту.Зрозумівши,що сосна помирає,він хоче їй допомогти хоч би нагребти сніжку на її оголене коріння.Жаль йому і льоду,який ламають хлопці,і пліточки,яка опинилась в зубах у щуки.Отже Олесь чутливий до краси природи,його серце відкрите для добра й справедливості .Усе лихе він сприймає болісно ,ось це й мене зацікавило.Я думаю,що такі,як Олесь,стають справжніми людьми,небайдужими ,чутливими до навколишнього світу.І без таких дивакі світ став би жорстоким і холодним!
Я, напевно, не є винятком з правил, адже здебільшого читаю тільки ті твори класиків української літератури, що включені до шкільної програми. Може, я ще не в тому віці, коли хочеться почитати щось серйозніше за популярну художню літературу? Не знаю. Але я знаю одне: я з задоволенням читаю твори найгеніальнішого, на мою думку, українського письменника Тараса Григоровича Шевченка. У своїх творах він порушує такі важливі теми для суспільства як: соціальних, політичних, філософських, історичних, художніх проблем та ідей. Також засудження крiпацтва, саме жорстока експлуатацiя людини людиною призвела до виродження самої людської сутi суспiльства.
<span> Збагачуючи українську літературу новими життєвими темами й ідеями, Шевченко став новатором і в пошуках нових художніх форм та засобів. Автор «Кобзаря» виробляв і утверджував нове художнє мислення. Його роль в історії української літератури більша, ніж роль Пушкіна в російській, Міцкевича — в польській літературі.
</span>Ще хлопчиком Тарас полюбив чарівну народну пісню, чув від кобзарів думи та історичні пісні, які знайомили його з героїчним минулим рідного краю.Особисто мене його зворушлива та гірка сповідь вражає в саме серце. Ніхто, мабуть, не може розповісти про якусь подію краще за людину, котра брала в ній участь. Багато літературних героїв Кобзаря, як мені здається, списані з нього самого. Шевченко підтверджує мою думку у вірші "І золотої й дорогої"<span>:
</span>А ще до того, як побачу
Малого хлопчика в селі.
Мов одірвалось од гіллі,
Одно-однісіньке під тином.
Сидить собі в старій ряднині.
Мені здається, що се я,
Що це ж та молодість моя.
Скiльки довелося витерпiти українському народовi, щоб довести, що українська мова - не "нарєчiє", а повноцiнна, здатна до розвитку i культурних традицiй, європейська мова? Шевченко завжди боровся за права свого народу, йому ніколи не було байдуже на долю свого народу. Це може побачити у вірші:
Та не однаково мені,
<span>Як Україну злії люде </span>
<span>Присплять, лукаві, і в огні </span>
<span>Її, окраденую, збудять…
</span>Ох неоднаково мені
Поетичним вступом до «Кобзаря» (1840) був вірш «Думи мої, думи мої», у якому, висловлюючи свої погляди на зв'язок поезії з дійсністю, Шевченко підкреслив нерозривну єдність поета зі своїм народом. Вірш сповнений сумом за Батьківщиною, автор вболіває за українців, які знаходяться в панській неволі, терплять приниження та знущання.
Саме цi проблеми порушував Шевченко у своїх творах, поетичних i прозових.
Людина є найбiльшою цiннiстю як для людей, хто вiрить у Бога, так i для тих, хто не сповiдує нiякої релiгiї. Тарас Григорович, розумiв i таку рiч, як рiвнiсть людей перед Богом. А звiдси - людина повинна бути рiвною i перед законами. <span>Я ніколи не повірю, що в Україні існує людина, яку не зворушують твори Тараса Григоровича Шевченка, тому що жодний українець не може ставитися байдуже до життя своїх пращурів, адже суспільство, що не знає свого минулого, не має й майбутнього.</span>
Я хочу розповісти про другорядного героя Кактуса з твору «ТТБ» Л.Вороніної.
Це прізвисько одного хлопця, його справжнє ім’я Сашко Смик. Колись він був як усі. Мав сили рівні з іншими, був одного зросту з усіма, особливо нічим не вирізнявся серед інших дітей. Але після останнього літа він виріс на дві голови, накачав м'язи. Особливо вирізняла його серед інших зачіска, схожа на кактус. Відчувши силу, він став занадто самовпевненим, зробився бешкетником. Ображав свого сусіда Клима,обзивав його різними образливими словами.
Кактус не подобався багатьом. Автор характеризує цього героя з деякою непривітністю, зовсім не симпатизує йому. Називає цього героя орангутангом. Він дуже добре змальовує зовнішність та риси Кактуса, але без якогось захоплення ним. На мою думку, автор навіть підкреслює, що погана поведінка людей ще більше псує їх зовнішність.
Сашко у творі пережив багато пригод, дечому навчився. Мене тішить те, що він більше не буде зрадником і не показуватиме свої «колючки».