<span>Жыву бяздоннай трывогай,Таму, што сэрца маё распятаТакія радкі ў пасмяротнай кнізе «Быў. Ёсць. Буду» мог напісаць толькі той, хто свядома распяў сябе, як Ісус Хрыстос, на крыжы ў імя людскога роду. Так і здарылася на самай справе: песняра не прызнавалі ці прызнавалі напалову. З пакутніка-заступніка здзекаваліся за тое, што ён паказваў сапраўдны, драматычны, складаны і разам з тым легендарна-гераічны лёс зямлі пад белымі крыламі. Што выхоўваў у жывых любоў да нацыянальнага, роднага. Што шанаваў і ўздымаў на нечуваную вышыню старонкі забытай гісторыі. Яму не далі пры жыцці званне народнага, а ён стаў амаль самым чытэльным, самым дарагім для абсалютнай большасці беларусаў пісьменнікам.Быў. Ёсць. Буду.За ўсе мільярды двухногіх.</span>
Ответ:
А
говориться :Той зводить дім свій на модний манір,іншмй гендлює -візьми перевір і т.д.
А в кінці фраза : Хто ж бо зневажить страшну її сталь?
Той в кого смовість,мов чистий кришталь
епітети:блакитними рiчками.<span> тонких вусiв.<span>зелений серпанок</span></span>
метафори:<span>Тихо пливе льон.<span>ячмiнь тче.<span>Тче з тонких вусiв зелений серпанок.</span></span></span>
<span><span><span>епітети - це пряме значення</span></span></span>
<span><span><span>метафори - переносне</span></span></span>
Нет абсолютной свободы ни у кого, даже если они, бия себя в грудь, утверждают это. Человек зависим от работы, от семьи, от друзей, даже от любв, т. как он социальное существо. Помните слова? Жить в обществе и быть свободным от общества нельзя. Относительная свобода существует у людей сильных духом, могущих пойти напролом, но такие люди вечно гонимые