Про сонце, мороз і вітерУкраїнська народна казка про тварин<span>Ішли сонце, мороз і вітер стовповою дорогою усі три і зустрічають чоловіка. «Здрастуй!» — «Здрастуйте!» Поздрастувались і пішли, — ті собі, а той собі.</span>І пройшли вони з гони місця і роздумались тоді: на кого той чоловік казав здрастуйте, чи на всіх, чи, може, одному?Вернулися, нагонять того чоловіка: «Обожди, чогось іспросимось». Той обождав. Підходять вони до нього: «Кому, чоловіче, ти казав здрастуйте, чи одному, чи на усіх?» — «Ні, — каже, — одному я казав». — «Котрому ж ти казав?» — «Оцьому, — каже, — губатому я казав здрастуйте».Обернулись і йдуть собі назад. І сонце каже: «Я його попечу!» А мороз каже: «Я його ізморожу!» А вітер каже: «Ти не спечеш, а ти не зморозиш, бо як ти будеш пекти, а я буду холодний вітер віять; а як ти, морозе, будеш морозить, то я притихну, і він не змерзне».
Герої для кожного свої, але треба поважати саме ветеранів, бо саме вони-справжні герої. как то так
В історії України було чимало героїчних сторінок, але історія козацтва - найбільш славна. Вона тісно переплелася з історією українського народу. Починаючи з XIII століття Україна піддавалася угорському, литовському, польському і молдавському завоюванням. З кінця XV століття почалися набіги що затвердилися в Північному Причорномор'ї та в Криму татарських ханів, що супроводжувалися масовим полоном і викраденням українців в рабство. В XVI-XVII століттях в кровопролитній боротьбі за незалежність з іноземними завойовниками відбувалося об'єднання українського народу. Важливу роль в об'єднанні українців зіграло виникнення особливих військових формувань - козацтва (XV століття), який створив державу (XVI століття) зі своєрідним республіканським ладом - Запорізьку Січ, яке стало політичним оплотом українців. З одного боку, козаки були захисниками країни від зовнішньої агресії, від натиску степовиків, з іншого - ватажками народних повстань. З плином часу козаки перетворилися на серйозну військову силу що сприяла розвитку і зміцненню української державності. В даний час в Україні відбувається відродження козацького руху. Найстаршою громадською організацією України козацького руху є "Українське козацтво", яка була зареєстрована в березні 1992 року і до червня 1999 була єдиною козацькою організацією в державі. На сьогодні в Україні існують понад 25 козацьких громадських організацій, в тому числі 14 з міжнародним статусом. <span>Сьогодні козак - це не той, хто одягнув військову форму зі знаками козацького відмінності це, перш за все, воїн за духом, який має намір за покликом душі боротися за свободу своєї Батьківщини, підтримувати православ'я і у вільний від повсякденної праці час займатися вихованням підростаючого покоління українців, втягувати молодь у спорт, привчати до здорового способу життя, своїми вчинками підтверджувати, що прагнення до волі та незалежності і надалі буде неодмінною. Більшість козацьких організацій іме</span>
У наш час,у 21 столітті-доба гаджетів.Як дорослі так і діти часто беруть до рук телефони,планшети і годинами"гуляють"інтернетом.Багато мам не співають дітям колискові,а замінюють гаджетами на яких записані пісні,казки і так далі.Але жоден гаджет не замінить мамину колискову,мамин лагідний голос...
Напевне кожен з нас, пам"ятає той час коли мама кинувши всі недороблені справи,сідала ввечері біля ліжечка і співала.Здається,що вся любов і ніжність збирається над теплою постіллю в такі моменти.Колискові пісні несуть дитині інформацію,що мама поруч,що дитину люблять і захищають.А що нам дають гаджети,крім ігор і певної інформації-нічого.Маленьким дітям потрібна мама,а не гаджети.На мою думку гаджети не замінять мамин голос,любов і турботу.
Більшість людей нашої країни та й усього світу песимісти або реалісти, але оптимістьв мало. Дуже мало людей вірять в диво та в те що все в них буде добре! Але це неправильно адже потрібно завжди сподіватись на краще . Надія помирає останньою !
Саме перше , що потрібно зробити щоб стати оптимістоп - це повірити , що добро завжди виграє , полюбити себе та інших . Адже без кохання життя сіра та будене...
А взагалі кожен в глубині душі оптимість, адже завжди сподіваєшся на краще . Просто потрібно розвинути у себе це відчуття і все буде добре !