Проспіваємо , префікс про, корінь спів, суфікс аєм, закінчення о
"Цвітуть бузки, садок біліє..." Максим Рильський
***
Цвітуть бузки, садок біліє
І тихо ронить пелюстки,
Напівзабуте знову мріє,
Як помах милої руки.
У небі вітер кучерявий
Колише теплую блакить,
І на землі гойдає трави,
І затихає, й знов шумить.
І раптом схоплює на крила
Хвилясті співи журавлів, —
І давня казка, вічно мила,
Зринає крізь хвилястий спів.
Народна пісня душа народу<span>Цей вислів став уже крилатим. Особливо щодо української пісні, бо українців у світі знають як співучий народ. Пісня супроводжує людину все життя: від народження й до самої берізки (так каже моя бабуся). Мама мені співала колискових пісень, а потім, коли я трохи підріс, вона вчила мане гарно говорити і ми з нею разом співали коротенькі дитячі пісеньки, особливо мені подобалася пісенька «Котку, котку рябку, викопай нам грядку».<span>У піснях народ ніби записав усю історію, тому є пісні історичні, є побутові, чумацькі, є обрядові пісні та безліч дитячих пісеньок. А у нас на книжковій полиці стоїть дуже цікава книжка «Історія України в народних піснях», там можна прочитати про все: і про Богдана Хмельницького, і про лицарів, що боронили землю від ворогів, і про героїчну Марусю Богуславку, яка визволила бранців із полону.</span></span><span>Українці — народ жартівливий, тому в збірниках пісень можна знайти безліч жартівливих пісень. І радість, і смуток, і душевні переживання народ вилив у пісню. Тож справді, пісня — душа народу.</span>Пісня супроводжує український народ протягом усієї історії його існування. У часи розквіту та занепаду, під час важких випробувань війнами, бідністю, національного гніту народна пісня допомагала людям. У ній – пам'ять про визначних історичних діячів, про минуле, щирі почуття. У радісні хвилини життя – при народженні немовляти, хрещенні, весіллі, на будь-яке свято – пісня неодмінно лунала, зігріваючи душу та підіймаючи настрій. Пісня допомагала в праці та в дорозі. Мабуть, така співуча в нас українська душа.Є давня легенда, пов’язана з пісенністю українського народу. У ній розповідається про те, що Господь обдаровував усі землі світу багатствами, тож українській землі, яка постала перед ним останньою, не залишилося нічого, окрім народної пісні. Мабуть, ця легенда виникла в часи великих бід, що випали на долю нашого краю. Та пісня, пообіцяв Господь, допоможе людям пережити всі лиха та ще й нестиме радість та світло.В українських народних піснях живе вся історія нашого буття. У них і кохання, і побутове життя, і праця, і військова слава. Українські пісні надзвичайно мелодійні, щирі та прості. Вони нікого не залишають байдужими. Незважаючи на те, що багато з них народилися з болю, вони несуть світло та свято життя. У наших піснях немає жорстокості, агресії, навпаки – прагнення щастя, любові, добробуту, гумор, що найкраще характеризує національні риси нашого народу. Без рідної пісні ,як і без рідної мови, людина не може висловити своїх почуттів. От як пише про те І. Драч:<span>А пісня - це душа. З усіх потреб потреба.
Лиш пісня в серці ширить межі неба.
На крилах сонце сяйво їй лиша —
Чим глибше пісня, тим ясніш душа.
</span><span>Народну пісню треба берегти, бо в ній – невичерпні багатства душі цілого народу.
</span>
Мета: повчати людину, показати людині красу, возвеличити людський дух. Розвивати людину всебічно, виховати людину.
Функції: надихае, змінює життя, відображае, відтворює емоційне життя, дає насолоду людині, їжа для розуму, виховує, наділяє людей щастям...
Ответ:Багато хто говорить, що зараз життя складне, бо скрізь нужденність, свавілля багатих, корупція. Але , коли постає питання , що робити, то переходять до політичної теми та обов"язків держави перед народом.
Я не зовсім згоден з такими відповідями. Дійсно, було б гарно, якщоб держава карала за хабари та злочини, будувала би будинки для немічних та сиріт, давала можливість всім заробляти собі хоча б на найнеобхідніше. Але чи це можливо зараз ? Чи від кожного з нас нічого не залежить?
Кожен громадянин , що поважає себе, інших та свою країну , може покращити життя.
По-перше, не ховатися в "свою хату з краю", а робити все , що від нього залежить, щоб закон діяв. Найпростіший приклад : можна жалітися на сміття, а можна не смітити ніколи самому й говорити тим, хто це робить.
По-друге, допомагати нужденним - обов"язок кожної людини. Чи ми голодуємо ? Чому ж тоді жаліємо допомогти сиротам чи покинутим старим ? Якби кожен хоч один раз у місяц нагодував голодного, то в нас би всі були ситі. Чи у війну люди так відносилися до чужого болю ?
По- третє, роблячи своє діло , ми зобов"язані це робити так, ніби для себе. Відповідальність у всьому обов"язково призведе до відродження усієї країни.
І головне, роблячи щось на користь всім чи іншому, ми вчимо своїм прикладом всіх. Тоді й наші правителі не зможуть чи не схотять принижувати поважаючий себе народ до стану злиднів та жаліючихся а життя.
Подробнее - на Znanija.com - znanija.com/task/1437293#readmore