Наступает зима . Я не уверена но мне кажется тау
М. Вороний, звертаючись до побратима по перу Івана Франка, викладає свої погляди на життя, на місце і завдання в ньому, на поезію. У житті є велетні-гнобителі і генії-визволителі. Він воліє йти за генієм до бою. Поет бореться своїм щирим словом, не чекаючи слави, нагород, наражаючись на небезпеку, і йому прикро, що поряд ^стають, теж немовби до бою, «а справді для пихи своєї 3 порожнім серцем фарисеї І паперовими мечами Вимахують над головами».
<span>Проте не можна увесь час боротися, від цього серце озлоблюється, черствіє. Тому звернення до вільної поезії — це «не дурниці», це душі відрада, «найкращий скарб душі». Ніщо поетові не чуже, він іде «за віком», залишаючись при цьому цільною, гармонійною натурою.</span>
Іван
Добрий, веселий.
Працює, грає, перемагає.
Справжній захисник усіх знедолених.
Герой.
вона вміє ловити мух
що він зветься підберезник
вони називаються чорницями
1. Шлях Олега до школи.
2. Пригода на ковзанцi.
3. Урок малювання.
4. Примирення з Федьком.
5. Дiд Прокiп.
6. "Чому про мене кажуть дивак?".